Цього сезону відключення в Києві почались надто рано, неочікувано рано - 6 жовтня. Колись люди вели щоденники "цього сезону прилетіли жайворонки такого-то березня / висадили розсаду такого-то квітня / картопля зійшла такого-то травня...". Нині у нас інші щоденники. Графіки для дому, графіки для офісу, групи, планові відключення, екстренні відключення, відсутність води - все згадалось в один день. Не дарма, ой не дарма я останній тиждень не могла себе випхати з-під ранкового

Жовтень москалі почали масованими атаками по мостах через Дніпро: 1 і 2 жовтня вгатили кілька разів по Південному мосту, причому навіть під час руху поїзда метро. Люди, слава богу, не постраждали. Але міст миттєво закрили і для автомобілів, і для метро, на кілька днів доки лагодили обстріляну опорну частина і дорожнє полотно. Мінус один міст для Києва – то вже катастрофа, бо лівий берег традиційно їздить на роботу на правий. Аж тут 3 і 4 жовтня – атака на Північний міст: ут

На бабине літо кияни виїхали погрітись в Пирогів. Перед зимою, про яку ми багато думаємо, але точно знаємо що все буде геть не так як ми собі зараз надумали. Жодна зима цієї війни не справджувала своїх оцінок про неї: зима 2022/23 принесла перші блекаути; до зими 2023/24 ми готувались як навіжені, а прийшла навіть без відключень; Зиму 2024/25 ми прожили в очікуванні нових блекаутів: з павербанками, зарядними станціями і звичкою перевіряти графіки. Але замість боротьби за світ

Йдемо з чоловіком з роботи. Над головою – гудіння літака. Ясна річ, що зараз гудіння – це точно «не наші». Наші можуть злітати десь біля Українки, Василькова, Узина чи околиць Києва для перехоплення. Але точно не в центрі міста. Тож будь-який гул літака – то напевно москальський. І ми, й інші перехожі на вулиці зупиняємось, задираємо голови й розглядаємо ту тонку двокрилу огиду. - Реактивний, - оцінює Сашко. - Так звичайних дронів вже давно не запускають, -

Вже й два тижні масованих, майже безперервних атак на Київ. Як жартують кияни: раніше в Києві іноді була тривога, а зараз іноді її немає. Школи й університети перше вересня якось, з тривогами пополам, провели і – на онлайн. Яке те навчання онлайн – знають і вчителі, й батьки, та й самі діти. Племінник перед компом засинає між парами, бо вночі ось вже два тижні поспіль – суцільні тривоги, тож ходять всю ніч як сновиди в коридор – з коридору. Та найвідчутніше ці безперервні тр

Знайома продавець повернула мені віру в киян. Виявляється, в нашому найближчому супермаркетів порожні полиці- це не результат паніки киян, а збій у логістиці. Попадання дрона в склад хоч і не знищив сам склад і товари, проте пошкодив під'їзні шляхи, транспорт. Отож загрузка машин збилась, виникла затримка в окремих категоріях товарів: лохина, малина, ягоди, зелень є, а картоплі, цибулі, моркви - нема вже кілька днів. Так само крупи, борошно, цукор, тушонка за кілька днів неза

Яким би дорослим ти не був, але перше вересня все одно відчуваєш як день, коли пора в школу. Цього року у перший клас пішли діти, у яких свідоме життя проходить виключно під час війни. На перший курс університетів пішло покоління, яке з першого класу вивчало, що росія - окупант, що загарбав нашу батьківщину. Щойно Соня повідомила мені, що йде в ЗСУ. Соня –20-річна харків’янка, з мого університетського ансамблю. Вчиться на 3 курсі історичного факультету КНУ. Прийшла до

Четверта доба безперервних атак на Київ. Дрони, ракети, дрони реактивні, "бандеролі", "Іскандери" - все підряд. Тривоги тривають по 11-12-14 годин на добу. Найбільші складнощі - переїхати з берега на берег. Бо перерва між тривогами тривають хвилин 15-30, це кілька поїздів метро. Але яким же щасливим почуваєшся коли це вдається! Мені вдалось вскочити в 15-хвилинну перерву між тривогами: заскочила в поїзд на лівому березі, а як доїхала до свого Печерська - вже починалась насту

П'яте літо війни добігає кінця. Починаються пророкування доморощених експертів про страшну прийдешню зиму. Усі ті самі експертики, які навесні верещали про страшне літо. Про те, що будемо без електрики по 6 годин на добу, про те, що будемо з електрикою лише по 6 годин на добу, про те, що будемо без води, без продуктів, без, без, без. Я перестала читати прогнози ще влітку 2022, після отих "війна закінчиться до 10 березня 2022", "війна закінчиться до серпня 2022" і подібної мая

З полиць київських супермаркетів зникла частина продуктів. У "Новусі" на таких порожніх полицях стоять таблички "цей товар знищила росія". Молочної продукції менше десь удвічі, власної новусівської випічки теж трохи менше. Чи зменшився асортимент решти продуктів не зауважила. Хоча сестра скаржиться, що не може в сусідніх магазинах знайти борошна. І не для запасів - просто у неї борошно майже закінчилось і дітям на сніданки сирники чи млинчики довелось робити з рисовим борошн

З Петіними замовленнями досить швидко справилась. Щоправда, для цього майже обнулила наш волонтерський фонд, але познаходила всі позиції, сплатила і відслідковую доставку, ось-ось все має бути у Петі. Я вже собі планувала як зроблю фотозвіт для всіх донаторів, щоби всі відчули гордість від своєї допомоги фронту, подумки тексти складаю. У середу, 3 серпня, отримую повідомлення від Петі - радію, що ось зараз скаже, що отримав. Відкриваю: відео пошкодженого монітора, акт-від

Вночі звично прокидаюсь десь близько 4-тої - або кіт будить, або обстріли починаються. Тому організм за роки війни вже просто звик прокидатись, навіть якщо тихо. І тут - повідомлення на телефон. Хм... хто б то міг бути серед ночі? О, та це Кирило. Звісно, він може й серед ночі. Бо коли його нічна вахта - має час і натхнення поділитись розповідями про яхтинг. Він зараз на півночі, в Гренландії. Потрапив у команду яхти однієї з українських туристичних компаній, які ро

Петя вийшов на зв'язок. Підрозділ дійсно мав короткий відпочинок, потім - ґрунтовне навчання на полігоні, освоєння нової техніки, дронів. "Ми будемо літати!" - радіє Петя. І я радію, бо це ж краще аніж живих людей туди посилати. Дронами забезпечують, ще чимось там забезпечують, але багато чого - "діставайте самі". Старлінки, зарядки, генератори, монітори, антидронові сітки, лопати, мішки - треба усе. Що ж, вже пишу заклики до своїх сусідів і друзів, будемо купувати. Петя діл

Черговий нічний анти-рекорд обстрілів: за 40 хвилин - 40 ракет по Києву. Влучання в житловий будинок, супермаркет, кінотеатр.... У Наталки в квартирі на Лук'янівці вилетіло вікно - бо приліт був роруч, у кінотеатр "Київська Русь". Вночі трохи прибрала скло, потім ще й світло вимкнули, то лягла подрімала до ранку, тепер задумалась про те, що треба знімати свої стилі барокові бра над ліжком (сама робила, ще до війни), бо як вони не витримають якогось обстрілу та на голову впаду

Перейшли москалі на 2-тижневі цикли обстрілу, рівно день-у-день. Гатили так, що стіни здригались. Але таки цього разу ну зовсім не біля нас, навіть не за "новітніми вимірами": - мікрорайон "Варшавський" (Виноградар) - В одному з будинків повністю знищено квартири з 5 по 9 поверхи. Також руйнувань зазнали конструкції з 2 по 5 поверхи в іншій 21-поверхівці. На верхніх поверхах багатоповерхівок залишалися заблокованими люди, яких ДСНС рятувала за допомогою автодрабин комплекси

В ніч на 15 червня - чергова масована атака. Спати неможливо, за вікнами гупає, блимає. На ранок - затягнутий димом горизонт і повний телефон питань звідусіль: як у вас. живі? Це ж біля вас було. Та живі, живі всі: і сестра, й донька, й друзі. Так, було біля нас: горить Успенський собор Лаври, влучили в Мистецький Арсенал. Але ж у нас тепер інші виміри: пів кілометра до Лаври й Мистецького Арсеналу - це вже "далеко" у нинішніх реаліях :)))) Відписуюсь, заспокоюю, але сама себ

Отримала чималенький донат від української діаспори в Штатах. Така щаслива, на радощах пишу Петі: маємо грошики у фонді, є якісь щось термінові потреби (звісно, в межах наших фінансових можливостей)? Бачу в месенджері, що Петя пише, пише, пише, довгенько так. Вже хвилююсь, що це ж він отакенний зараз список пришле, чи ж вистачить у нас на все теє? і ось відповідь: "Є одна проблемка на даний момент: завдяки гарним людям У НАС ВСЕ Є І НАМ НІЧОГО НЕ ТРЕБА. і далі чотири рядки с

Сьогодні племінниця писала фінальний іспит після закінчення школи - нмт. Готувалась довго, як і переважна більшість одинадцятикласників: і репетитори, і самостійні заняття, і тести попередніх років. Бо оцей випуск одинадцятикласників провід загалом в укриттях за часи війни 2,5 місяці шкільних робочих часів. Звісно, це впливає на успішність. Не кажучи вже про вплив самої війни! А в ніч напередодні іспиту - чергова масована атака на Київ! Традиційно, сестра з дітьми спусти

Кирило вже кілька днів як в яхтингу з Португалії на Північ. Коли задумувався цей проект, то планувалось, що в команді будуть ветерани війни. Але не так сталось як бажалось: когось з ветеранів не відпустила дружина; хтось виявився "штабним ветераном", який відмовився виходити на бойові і звільнився зі служби. Та то ще б пів біди! Бо в команду довелось взяти (бо яхта величенька, руки потрібні) й справжнього ухилянта: здоровий, молодий, з початком війни втік до Грузії. Між вахта

У племінниці сьогодні - останній дзвоник 11-го класу. На долю цього випуску прийшлось 2,5 місяці онлайн занять за 4 роки війни, а перед тим - ще не менше дистанційки під час ковіду. Чи це на гірше чи на краще для них? З одного боку, якість онлайн навчання поступається наочному. З іншого - вони навчились вчитись самостійно. Мають досвід

В суботу поїхала на Лівий берег за квіточками на балкон. Війна війною, а квіточки саджати треба. Як і мити вікна перед Паскою. Рівно посеред Дніпра, на Гідропарку, поїзд зупиняється. "Шановні пасажири, поїзд далі не їде, звільнить будь ласка, вагони". Хм, тривоги ніби нема. Але за ці роки до всього вже звикли, майже ніхто не дивується. Ну, хіба: «раніше в таку ситуацію не попадала». Хтось знервовано телефонує: «перепрошую, не встигаю на зустріч, застрягла у метро», хтось вже

- Та трясця! Краще б ракети чи балістика, а тут шахеди - то надовго! - сама здивувалась собі коли вдумалась, що оце я щойно зморозила. Але студентки й собі підхватили, що давно вже не було нальотів не в нічний час, що тепер оце пів репетиції просидимо в укритті. Це не перша й не друга репетиція, яку наш університетський ансамбль пересиджує в укритті. Ми вже адаптувались до тривог як до дощу чи снігу - так, на них треба зважати, але точно не скасовувати свої плани. Та цьог

Пережили ми цю зиму! За очікуваністю для нас, киян, тиловиків, ця весна - майже перемога. Така маленька, але така бажана. Ми з сусідами сьогодні вийшли у наш двір на імпровізований пікнік. Я напекла млинців, хтось приніс величезний термос чаю, інша сусідка - сирники, ще одна - налисники з начинками. Сніг ще не розтанув, тож нашого розкладного туристичного столика увіткнули в сніг на дитячому майданчику. Діти витягнули ракетки й намагаються грати в бадмінтон на шматочках асфал

"Фаза зникла" - виявилось може бути не легше за повний блекаут. Хто пережив втрату цієї клятої фази, той зрозуміє. Бо треба донести до ДТЕК, що у тебе не просто нема світла у зв'язку з плановими чи позаплановими відключеннями, а тобі на 4 році відключень щось в макітрі перетерлося і тобі хочеться світла, а нема світла взагалі. Але нема світла не в усьому будинку, а лиш у якихось обраних отією клятою "фазою" квартирах. І зробити це у час тотальної цифровізації, коли спілкуєш