Кирило вже кілька днів як в яхтингу з Португалії на Північ. Коли задумувався цей проект, то планувалось, що в команді будуть ветерани війни. Але не так сталось як бажалось: когось з ветеранів не відпустила дружина; хтось виявився "штабним ветераном", який відмовився виходити на бойові і звільнився зі служби. Та то ще б пів біди! Бо в команду довелось взяти (бо яхта величенька, руки потрібні) й справжнього ухилянта: здоровий, молодий, з початком війни втік до Грузії. Між вахта

У племінниці сьогодні - останній дзвоник 11-го класу. На долю цього випуску прийшлось 2,5 місяці онлайн занять за 4 роки війни, а перед тим - ще не менше дистанційки під час ковіду. Чи це на гірше чи на краще для них? З одного боку, якість онлайн навчання поступається наочному. З іншого - вони навчились вчитись самостійно. Мають досвід

В суботу поїхала на Лівий берег за квіточками на балкон. Війна війною, а квіточки саджати треба. Як і мити вікна перед Паскою. Рівно посеред Дніпра, на Гідропарку, поїзд зупиняється. "Шановні пасажири, поїзд далі не їде, звільнить будь ласка, вагони". Хм, тривоги ніби нема. Але за ці роки до всього вже звикли, майже ніхто не дивується. Ну, хіба: «раніше в таку ситуацію не попадала». Хтось знервовано телефонує: «перепрошую, не встигаю на зустріч, застрягла у метро», хтось вже

- Та трясця! Краще б ракети чи балістика, а тут шахеди - то надовго! - сама здивувалась собі коли вдумалась, що оце я щойно зморозила. Але студентки й собі підхватили, що давно вже не було нальотів не в нічний час, що тепер оце пів репетиції просидимо в укритті. Це не перша й не друга репетиція, яку наш університетський ансамбль пересиджує в укритті. Ми вже адаптувались до тривог як до дощу чи снігу - так, на них треба зважати, але точно не скасовувати свої плани. Та цьог

Пережили ми цю зиму! За очікуваністю для нас, киян, тиловиків, ця весна - майже перемога. Така маленька, але така бажана. Ми з сусідами сьогодні вийшли у наш двір на імпровізований пікнік. Я напекла млинців, хтось приніс величезний термос чаю, інша сусідка - сирники, ще одна - налисники з начинками. Сніг ще не розтанув, тож нашого розкладного туристичного столика увіткнули в сніг на дитячому майданчику. Діти витягнули ракетки й намагаються грати в бадмінтон на шматочках асфал

"Фаза зникла" - виявилось може бути не легше за повний блекаут. Хто пережив втрату цієї клятої фази, той зрозуміє. Бо треба донести до ДТЕК, що у тебе не просто нема світла у зв'язку з плановими чи позаплановими відключеннями, а тобі на 4 році відключень щось в макітрі перетерлося і тобі хочеться світла, а нема світла взагалі. Але нема світла не в усьому будинку, а лиш у якихось обраних отією клятою "фазою" квартирах. І зробити це у час тотальної цифровізації, коли спілкуєш

Від сьогодні у Києві відновлює роботу громадський електротранспорт. Поки лише на правому березі. Але то вже величезна подія: тролейбуси й трамваї не виходили на маршрути майже 2 місяці, фунікулер за цей час зупинявся на кілька днів, знову запускався і знову зупинявся. Від отого обстрілу 9 січня, коли серйозно пошкодили київські ТЕЦ, місто розподіляло електрику перш за все для будинків і промисловості. Також сьогодні починають повертати тепло до частини будинків Дніпровського

Цього року ми з Катею лише удвох на Масляну до поранених їдемо, Сашко нас відвіз. Бо тиждень тому кинула клич у групу - відгукнулась лише Катя, яка завжди за любой двіж :)))) З сестрою перед тим говорила - у тої ніяких сил (психологічно). Решта дівчат, думаю, так само забембані цією холоднечою і виживанням. То я вже думала нікуди й не їхати. А в середу приходжу на репетицію і Катя: "ну, ми з тобою удвох поїдемо?" Моє ж ти сонечко! Таки настрополила своїх сусідок п

До весни залишилось всього лиш 13 днів! Це ж менше ніж 2 тижні. Ніколи я так не чекала весни. Без опалення вже.... забула скільки днів: 4, 5? Ага, це вже тиждень. Не лише наш будинок, а й на роботі, у доньки - увесь Печерськ без опалення після минулого обстрілу. Поцілили в ТЕЦ-5, там вже живого місця на тій ТЕЦ, певно, не лишилось. Благо, що погода допомагає: цей тиждень потепліло, кияни жартують, що "у нас спека до +1". Тому тиждень без опалення пройшов відносно легко: грієм

Нарешті сю ніч перевалило на весну, т.т. оце були найсильніші морози, мінус 20 вночі, і надалі до весни вже таких морозів не буде. Для киян це така довгоочікувана подія, останні кілька тижнів всі відстежують прогнози. Бо це - і тепло в квартирі (якого ледь-ледь зараз), і потенційно менше енергії генерації на тепло, а більше буде на електрику (зараз у квартирах дають світла десь так 5-6 годин добу). Напруження щодо обстрілів це не зменшує, бо розуміємо, що будуть руйнуват

Днями відправили Петі ще одну зарядну станцію bluetti на 1000вт. і кілька коробок індивідуальних грілок - сьогодні все це вже у них. Петя подзвонив зі словами "та невдобно, що я дзвоню тобі не просто так, а увесь час щось просу". Але мені не незручно просити. Бо точно знаю в яких умовах хлопці там і скільки всього їм потрібно для того аби не просто виживати в таких умовах, а ще й воювати. Зараз вони "вчаться літати". Для тих, хто знає умови піхоти, це така довгоочікува

А блекаут прийшов зовсім не після обстрілів! Після спокійної (відносно, принаймні в Києві точно не обстрілювали енергоструктуру) ночі враз почались стрибки напруги в мережі: у себе на запобіжному реле ми бачили 263 Вт, сусіди писали й про 280, а в різних київських пабліках були повідомлення про 360 і навіть 420 Вт. Всі кияни кинулись вимикати з розеток побутову техніку. Вслід за підйомом почались спади напруги, а затим - вимикання. Різко по всьому місту. Зупинка метро, поїзді

За більш ніж 2 тижнів останніх на роботі електрику вдалось "впіймати" лише 2 дні. Бо графіків нема, досі були екстренні відключення. Прийшла на роботу - світла нема. Посиділа, почекала, замерзаю. Пішла - можливо воно ввімкнулось за 15 хвилин - хто зна. Від сьогодні нарешті переходимо до графіків відключень. От не думала, що буду так радіти графікам. Але це якщо дивитись з 2024, 2025 років, коли взагалі відключення були не часті і за графіками. А зараз, після майже 3 тижнів

Віталій Кличко, міський голова, вже вдруге за січень закликав киян за можливості тимчасово виїхати за місто через критичну ситуацію в енергетиці та брак тепла. Після масованих атак 9 та 20 січня більша частина міста залишається без опалення (близько 3 тисяч багатопрверхівок станом на сьогодні), електрика податися не за графвками - досі діють екстрені відключення. "Хто ще має варіанти виїхати за місто, де є альтернативні джерела живлення й тепла, не відкидайте їх" - Кличко.

Пройшло вже майже 2 тижні від того масованого обстрілу 9 січня. А проблеми з енергетикою в Києві так і не вдалось побороти. На кілька днів вдалось дати тепло в квартири. Але потім - знову несподівано, без додаткового обстрілу і пошкоджень (принаймні в Києві) знову зникло тепло, вода, світло буває по 2-3 години через 14-16 годин відключень. Як я сьогодні примудрилась помити голову - досі не можу в це повірити! Так щоб вдень (аби сонцем нагрілась квартира), щоб вода була (бо ті

Пішла шоста доба без опалення. Все ще не страшно, але є розуміння, що не підключаються бо фізично не вистачає одного сантехніка на всі будинки мікрорайону одночасно. Тому сусіди поспілкувались телефоном з ним, отримали інструкції що де треба відкрити / закрити і зранку самі запустили опалення у нашому під'їзді. Батареї наповнились теплом, квартира миттєво змінила клімат на затишніший і навіть настрій збадьорився. Але електрики нема вже більше 36 годин. Гаджети розрядились

5-тий день без опалення. Після чергового масованого обстрілу Києва у ніч з 8 на 9 січня у більшій частині столиці вимкнули опалення, злили воду з систем будинків, вимкнули світло, вимкнули гарячу й холодну воду. Було уражено тец-5 і тец-6, пошкодження значні. Перша доба без електрики, тепла і води пройшла ніби й не страшно. Здається, це я вперше, мабуть, зустрічаю відключення води зі свіжопомииою головою: вчора встигла прийняти ванну, гарячу, довго (ну, бо перед тим йшл

Вчора і сьогодні ходжу по лікарнях шукаю і провідую поранених з Петіної роти. Кілька днів тому групу бійців вдалось вивезти з-під обстрілу практично в останню мить. МедЕвак доставив всіх в Краматорськ, там їх прооперували і повезли на Київ, у різні лікарні. Тепер Петя шукає їх за медичними документами, шле мені інформацію, а я їду в ті лікарні шукати їх (якщо хто не виходить на зв'язрк самостійно). "Лаврик" з пораненням руки у лікарні швидкої допомоги вийшов на зв'язо

Вночі знову почалась масована атака. Власне, навіть цивільні вже знають коли буде черговий обстріл: як тільки енергосистема починає виходити на більш-менш нормальний рівень (т.т. коли відключень в кожній групі стає менше ніж 8 годин на добу), так москалі за цей час накопичують нову партію шахедів і ракет і треба чекати нових обстрілів. Сьогоднішньої ночі кацапи змінили тактику: спочатку - балістика, потім - ракети, а вже потім - шахеди. Шахеди швендяли над містом і увесь

Колядували у поранених. Це ж вже четверте колядування в лікарні. Коли вперше, у 2022 прийшли сюди колядувати, з родиною і друзями, не задумувались, що це ж на роки тепер будемо Різдво проводити в палатах. Сценарій за ці 4 роки майже не змінювали, бо ж змінюються слухачі, а актуальність його лишається: щоб здох Пуйло, щоб хлопці вижили, щоб бог послав нам перемогу, а москалям - нищівну поразку. Кожен з учасників вертепу свої слова вже вивчив так, що серед ночі може розка

2 дні поспіль брала участь у Різдвяному ярмарку в Національному музеї декоративно-прикладного мистецтва. Важко передати наскільки я не люблю реклами себе, своїх прикрас. Але думка про те, що так можна продати більше і отримати більше коштів для допомоги Силам Оборони підштовхнула мене. І Сашко, і майстрині, з якими познайомила минулого року на такому ж ярмарку, і сестра, і Катя з "Веснянки" - усі підтримували й заохочували. Тож зібрала всі намиста-мотанки, що мала в наявності

Вітаю усіх з Днем Збройних Сил України! І не лише бійців (вони не сидять в соцмережах), а всіх, у кого рідні, друзі чи колеги служать. Таких сьогодні стало набагато більше, правда ж? Згадайте: у 2022-му в багатьох ще не було близьких на фронті. А у 2025-му — майже нема родини, якої б це не торкнулося. Хтось воює, хтось зник безвісти, хтось пішов у засвіти… Сьогодні — слова подяки їхнім мамам, дружинам, сестрам, їхнім рідним і близьким. Тим, хто ночами прислухається

Осінь четвертого року повномасштабки видалась для мене насиченою. Ми з сестрою спробували ще один спосіб знайти донаторів: фотосесії у національному вбранні (частина з яких - від наших прабабусь) доповнили оці мої продажі намист-мотанок. Усе - на закупки для 54 омбр. За цю осінь з допомогою сусідів, друзів, наших з сестрою фотосесій і моїх продажів прикрас ми змогли купити: і відправили для Петра "Кухаря" 54 омбр: - 2 генератори; - 2 зарядні станції; - б/в конвеєрну резину дл

"Дякую за грушки, гарного дня" - дякую на базарі бабусю. "Тихої ночі, дитя" - відповідає жінка. Бажати гарного дня, тихої ночі, спокійного вечора, безпечного дня стало правилом за ці роки. Причому без якихось настанов, прикладів, закликів, а якось само собою. Ми бажаємо гарного дня у магазинах, в інтернет-купівлях, у дописах в соцмережах, знайомим і не знайомим людям. Бо ці люди тут, з тобою пліч-о-пліч, під одними обстрілами, в тих самих блекаутах, відключеннях опалення, в б