18 березня 2026
- 18 бер.
- Читати 1 хв
Оновлено: 30 бер.
- Та трясця! Краще б ракети чи балістика, а тут шахеди - то надовго! - сама здивувалась собі коли вдумалась, що оце я щойно зморозила. Але студентки й собі підхватили, що давно вже не було нальотів не в нічний час, що тепер оце пів репетиції просидимо в укритті.
Це не перша й не друга репетиція, яку наш університетський ансамбль пересиджує в укритті. Ми вже адаптувались до тривог як до дощу чи снігу - так, на них треба зважати, але точно не скасовувати свої плани.
Та цього разу поки ми ремствували в роздягальні, перевзували балетки на черевики, збирали свої речі і спуститись нарешті в університетське бомбосховище (в мої часи тут був віварій, я й досі подумки ці довжелезні коридори так називаю), то більшість лавочок вздовж коридору вже були зайняті групами студентів з лекторами, які перемістились сюди швидше за нас. Проводити репетицію між двома групами було якось незручно, будемо заважати одне одному. Тож ми всілись послухати одного з лекторів, який так захоплено розповідав про давньогрецькі церкви, що ми аж заслухались.
Ми вам не заважаємо? - зненацька лектор зупинився і звернувся до нас.
Та це ми вам не хотіли заважати своїми танцями.
Танцями? Оце так! І я готовий до вас приєднатись. Можемо 5 хвилин лекції чергувати з 5 хвилин танців.
Ото Ви, пане, наших не знаєте, що так жартуєте! Так, ми 5 хвилин слухаємо лекцію, а потім стаємо до танцю. Наші дівчатка беруть у пари і студентів, і самого лектора, а пан Дмитро починає на ходу імпровізувати і показувати найпростіші рухи.
Ще ніколи репетиція в укритті не проходила так весело!