Київський щоденник війни

Цього сезону відключення в Києві почались надто рано, неочікувано рано - 6 жовтня. Колись люди вели щоденники "цього сезону прилетіли жайворонки такого-то березня / висадили розсаду такого-то квітня / картопля зійшла такого-то травня...". Нині у нас інші щоденники. Графіки для дому, графіки для офісу, групи, планові відключення, екстренні відключення, відсутність води - все згадалось в один день. Не дарма, ой не дарма я останній тиждень не могла себе випхати з-під ранкового

Жовтень москалі почали масованими атаками по мостах через Дніпро: 1 і 2 жовтня вгатили кілька разів по Південному мосту, причому навіть під час руху поїзда метро. Люди, слава богу, не постраждали. Але міст миттєво закрили і для автомобілів, і для метро, на кілька днів доки лагодили обстріляну опорну частина і дорожнє полотно. Мінус один міст для Києва – то вже катастрофа, бо лівий берег традиційно їздить на роботу на правий. Аж тут 3 і 4 жовтня – атака на Північний міст: ут

На бабине літо кияни виїхали погрітись в Пирогів. Перед зимою, про яку ми багато думаємо, але точно знаємо що все буде геть не так як ми собі зараз надумали. Жодна зима цієї війни не справджувала своїх оцінок про неї: зима 2022/23 принесла перші блекаути; до зими 2023/24 ми готувались як навіжені, а прийшла навіть без відключень; Зиму 2024/25 ми прожили в очікуванні нових блекаутів: з павербанками, зарядними станціями і звичкою перевіряти графіки. Але замість боротьби за світ

Йдемо з чоловіком з роботи. Над головою – гудіння літака. Ясна річ, що зараз гудіння – це точно «не наші». Наші можуть злітати десь біля Українки, Василькова, Узина чи околиць Києва для перехоплення. Але точно не в центрі міста. Тож будь-який гул літака – то напевно москальський. І ми, й інші перехожі на вулиці зупиняємось, задираємо голови й розглядаємо ту тонку двокрилу огиду. - Реактивний, - оцінює Сашко. - Так звичайних дронів вже давно не запускають, -

Вже й два тижні масованих, майже безперервних атак на Київ. Як жартують кияни: раніше в Києві іноді була тривога, а зараз іноді її немає. Школи й університети перше вересня якось, з тривогами пополам, провели і – на онлайн. Яке те навчання онлайн – знають і вчителі, й батьки, та й самі діти. Племінник перед компом засинає між парами, бо вночі ось вже два тижні поспіль – суцільні тривоги, тож ходять всю ніч як сновиди в коридор – з коридору. Та найвідчутніше ці безперервні тр