9 жовтня 2026
Цього сезону відключення в Києві почались надто рано, неочікувано рано - 6 жовтня. Колись люди вели щоденники "цього сезону прилетіли жайворонки такого-то березня / висадили розсаду такого-то квітня / картопля зійшла такого-то травня...". Нині у нас інші щоденники.
Графіки для дому, графіки для офісу, групи, планові відключення, екстренні відключення, відсутність води - все згадалось в один день.
Не дарма, ой не дарма я останній тиждень не могла себе випхати з-під ранкового душу хвилин по 15-20. От просто стояла під гарячою водою і насолоджувалась тим, що вона є, що світло є. Тепер - набираємо воду у ванну кожного разу як тільки пишуть про перебої з водою. Це попри бутлі з питною і технічною водою, як звично стоять у всіх киян.
На фоні транспортного колапсу ці ранні відключення, та ще й досить довгі - на другий же день відключення тривали по 6 годин поспіль, двічі на добу - добряче пригнітили киян. Звісно, ніхто не сподівався на те, що відключень не буде. Але не так рано і не такі довгі. Пригніченість і якась аж приреченість витає цими днями. Навіть традиційного київського гумору, яким ми тепер супроводжуємо всі наші проблеми, і того не видно. Ще добре, що осінь видалась напрочуд сонячна й тепла - хоч це підбадьорює й повертає жо життя.
Все частіше у людей звучить "попередньо планую":
- попередньо планую бути на репетиції;
- попередньо плануємо з'їздити в парк;
- попередньо домовляємось про зустріч наприкінці тижня.
Бо війна навчила, що наші плани можуть коригуватись напрямком руху шахедів, перекриттям мостів, зупинкою метро, відключенням електрики.
А проте ми все одно продовжуємо планувати. Інколи навіть дивлячись на феєрверки збивання шахедів за вікном. Бо мати плани на майбутнє - то вже виклик ворогу.