top of page

1 вересня 2026

  • 1 вер.
  • Читати 1 хв

Оновлено: 6 годин тому

Щойно Соня повідомила мені, що йде з ЗСУ. Має

Соня –20-річна  харків’янка, з мого університетського ансамблю. Вчиться на 3 курсі історичного факультету КНУ. Прийшла до нас в ансамбль минулого року, така товариська, весела, відповідальна, цікавиться історією, одягом, традиціями.

«Я готувалась до цього близько року, проходила навчання в молодіжному центрі. І от зараз відчула, що вже маю йти. Просто відчула»

Вона вже знає в який підрозділ піде, буде там займатись безпілотниками. Спокійна і впевнена. І як завжди - з широкою посмішкою.

«Я ще буду в Києві може з місяць, бо маю владнати якось це питання з університетом. Ще будемо бачитись». Але обнімаємось міцно-міцно в метро перед тим як розїхатись додому.

Чому? Чому 20-річна дівчина йде в ЗСУ, а якийсь 35-річний здоровань переховується п’ятий рік вдома, чи в Польщі?

            Всі люди різні, мають різне виховання і переконання.

            А чому я досі не в ЗСУ? Це найболючіше питання для себе самої.

 

 
 

Останні пости

Дивитися всі
7 серпня 2026

З Петіними замовленнями досить швидко справилась. Щоправда, для цього майже обнулила наш волонтерський фонд, але познаходила всі позиції, сплатила і відслідковую доставку, ось-ось все має бути у Петі.

 
 
28 липня 2026

Вночі звично прокидаюсь десь близько 4-тої - або кіт будить, або обстріли починаються. Тому організм за роки війни вже просто звик прокидатись, навіть якщо тихо. І тут - повідомлення на телефон. Хм...

 
 
23 липня 2026

Петя вийшов на зв'язок. Підрозділ дійсно мав короткий відпочинок, потім - ґрунтовне навчання на полігоні, освоєння нової техніки, дронів. "Ми будемо літати!" - радіє Петя. І я радію, бо це ж краще ані

 
 
bottom of page