Сусіди, друзі, за минулий місяць ми з вами: - підкинули трохи на ремонт старої автівки і на купівлю нової для 5 роти 54-тої бригади. І за цей час волонтери вже й купили авто! І зараз саме доводять його. Тож скоро оцей Suzuki перефарбується й поїде на підмогу до хлопців на схід. І в ньому є маленька частинка нашої допомоги! - чергові 60 банок тушонки у нашу підшефну ортопедію; - ну, про те, що ми організували й оплатили харчування для бійців 95 ОДШБ, які приїжджали на навчанн

Інколи мене просто "пре" від того як швидко і вдало ми навчились комунікувати між собою! 13:45 "Оксанко, у нас є перев'язки, це не наш профіль. То може в ту лікарню, де ми ходили колядувати? Запитай!" - це від Тетянки, яка разом з Натою приходила в лікарню допомагати розносити пригощання для поранених, поки ми з дітьми колядували. 13:46 "В київських лікарнях достатньо всього, точно знаю. Я запитаю в госпіталі на півдні" 13:51 "Таню, - це до матері одного з поранених, який ле

Позавчора Петю поранило. Написав як завжди, що відвоювався, що їде на санаторно-курортне лікування десь на Харківщину. Каже, кілька маленьких осколків у плече. Все інше бронік і каска врятували. Два осколки вчора витягнули на місці, ще три лишилось. Привезли його в госпіталь там же недалеко, в Чугуєві - ще два витягнули. Ну, а третій - ніяк. Кажуть, як не буде турбувати - то так з ним і живи. А як буде - тоді на операцію. В госпіталі тепло, затишно, всього вдосталь. Хоч відіс

Ранок знову почався з обстрілів. Гепнуло так як ніколи до того раніше. Будинок здригнувся, ліжко заколихалось. -Десь зовсім поруч. Ану таки вставай і виходимо в коридор, - наполіг чоловік. Це вдруге за 2 роки повномасштабної війни, коли вийшли в коридорчик - єдине місце в нашій квартирі, де хоча б умовно витримано "принцип двох стін". У вікні видно дим, що повалив з кварталу неподалік. Приліт таки був поруч. Проте з відбоєм тривоги на будівництві нового будинку, що між

Христос народився! Вчора принесли трохи різдвяної атмосфери і для наших з вами "підшефних" поранених. За кошти нашого сусідсько-товариського фонду закупили: куті смачної, апетитних пирогів і штруделів, ароматної домашньої ковбаски з картоплею грузинського приготування (традиційно, Лаша й Ніко з печерської "Іверії" не беруть за це ані копійки - то їхній вклад), домашні соління, сусідка Ірочка наготувала для кожної палати "вітамінні" баночки з медом і лимонами.

Прийшли холоди – почались зимові турботи про тих, хто на фронті і тих, хто в лікарнях. Хлопцям на передову (30 ОМБ і 54 ОМБ) закупили всіляких товарів для виживання: грілки самонагрівні термохімічні, спиртові міні-печі й пальники. Відправили кілька коробок окопних свічок, які позаливали колеги-волонтери у тих бляшанках, що ми з сусідами збираємо. Новоприбулим пораненим в нашій підшефній ортопедії закупили чергові 60 банок тушонки; кілька разів привозили домашніх обідів; якіс

Андрій нарешті вийшов на зв'язок. Точніше, з'явився в мережі - і то вже добре. Значить живий. Щодо здоров'я - то вже дізнаюсь як напише чи подзвонить.  З Андрієм зв'язку значно менше ніж з Петею. Наче ж обоє тепер під Куп’янськом, але чи то у них там вишки зв'язку більше пошкоджені, чи якийсь інший режим, та Андрія не буває в мережі, ані на якому зв'язку, по тижню й більше. Ми з Мариною переживаємо за нього, як вже вийде на зв'язок і напише комусь з нас - то одна одній відра

Сьогодні провідували у лікарні новоприбулих (яких, на жаль, останніми днями поступило багато). Закупили сала і смачнючої домашньої ковбаски у фермерів, Тоніні неперевершені рокитнянські пиріжки з яблуками й штруделі з маком. Солоні огірочки й помідори з Печерського базару. Лаша і Ніко з «Грузинської випічки» знову насмажили картоплі (жодної гривні грузини не беруть, кажуть, пишаються тим, що можуть допомогти і пораненим, і тим, хто на фронті). Сусідка Ірочка зранку раненько н

Петя вийшов на зв'язок, радію! Прислав відео: вони з хлопцями грязнючі й мокрі як хлющ - щойно з окопів, які рили кілька днів. Їх знову перекинули, на підкріплення, цього разу на Куп'янський напрямок - тут нова навала кацапів. Незадовго до того Петі вдалось побачитись з нашим Андрієм (з яким вони разом прийшли у воєнкомат у лютому 2023, і разом допомагали нам, "чайникам", на ліцейській кухні). Андрій тепер теж тут, під Куп'янськом. Петі при передислокації навіть вдалось при

Обстрілюють інтенсивно. І ракетами, і дронами.По Києву цієї осені не так часто, як було минулої. Здебільшого спрямовують дрони на західні регіони. Особливо на Хмельниччину, на Старокостянтинів. Там давній військовий аеродром. Чи то москалі думають, що там вже стоять обіцяні F-16. Чи біс їх знає. Але обстрілюють той регіон дуже інтенсивно. В сусідньому містечку живе Катя, моя колега по університетському ансамблю.  Після закінчення нашого університету поїхала служити разом з чо

Сьогодні завезли в лікарню чергові 60 банок тушонки (бо на під’їзді нові поранені, значна кількість). А також постільну білизну, рушники, ковдри, футболки, майки, труси, штани – все, що ви зібрали для поранених. Вдячність від медиків з ортопедії – без-меж-на! Бо лікувати вони лікують найкраще (це знаю за відгуками хлопців, які там лікувались і зараз вже ходять), а от з харчуванням і побутом в обласній – не склалось. Дуже, дуже вдячні за нашу допомогу. Надійну, постійну, не о

Поки не похолодало (а осінь цього року - неймовірно тепла, навіть спекотна), москалі по Києву не надто стріляють, певно, бережуть дрони й ракети на зимовий період, коли будуть знову гатити по теплостанціях. Тим часом вони зосередились по південних областях, там і зернові термінали, і тилові військові резерви. Дістається Миколаївській, Одеській, Херсонській областях! Що не ніч - то дрони, то ракети. Троюрідна сестра Оксана, яка вже майже рік живе в Одесі, не маючи змоги повер

Сьогодні - Покрова і День Захисників і Захисниць. Ось вже кілька років як це свято стало одним з головних у країні (хоча запроваджено воно було досить давно). Нині ЗСУ - надія країни на виживання, на існування. Їдемо в лікарню привітали наших "підшефних" поранених в ортопедії. Закупили домашніх наїдків: найсвіжіше сало, домашня ковбаска, домашні пиріжки - від фермера Тоні. Ніко з "Грузинської випічки" насмажили зранку картоплі, ще парує в сумці ("ніяких грошей, нам хлопці з

Сьогодні надзвичайно насичений і фантастично позитивний день. По-перше, генератор для 54 ОМБ, на який ми кидали гроші з нашого сусідського фонду, вже купили і вже сьогодні він поїхав до хлопців. А також до хлопців поїхали всілякі домашні смаколики: сало, кров'янка, пиріжки і штулелі від наших фермерів, млинці від сусідки Ірочки, пиріг від сусідки Люди, соління й хачапурі з Печерського базару, домашня консервація, варення, овочі. І навіть корм для ротних котенят, бо Пе

Мої неймовірні вірні сусіди, друзі, знайомі і навіть незнайомі підтримки! Давно не звітувала про нашу з вами роботу. Ось дещо з того, що наш мікроволонтерський фонд зробив за останні кілька тижнів: - закупили в нашу підшефну лікарню кільканадцять коробів вологих серветок і пелюшок, бо якась нестиковка в логістиці лікарні сталась: новоприбулих багато, а поставки затримались. А це саме те, у чому перевага отаких маленьких фондів: ми завжди поруч, ми можемо "закрити" якісь

Сьогодні День воєнної розвідки. Кирило Земськов зі 120 ОРБ - в аеророзвідці, під Бахмутом. Кирила напередодні міністром оборони було нагороджено іменною вогнепальною зброє! Діма Шевчук з розвідроти 79-тої ДШБ - під Мар'їнкою. Це вже майже півтора року хлопці воюють. Завдяки ним та їхнім побратимам вдалось стільки кацапні відмінусувати, стільки москальських бляшанок знищити! Пишаємось ними. І страшенно хвилюємось за них. Аби повернулись додому живими і неушкодженими. У

Сьогодні загинув Даня, брат-близнюк Кирила. Ми з братами навчались в одній яхтенній школі, потім в сусідніх яхт-клубах були, на Дніпрі на яхтах частенько зустрічались, брати нашу яхту і до сезону готували, і підремонтувати завжди допомагали, бо роботящі обоє і руки в них золоті. Обидва завжди такі позитивні і світлі, такі життєрадісні, ніколи їх без усмішки не пам'ятаю. Данило ще після 2014 почав допомагати хлопцям на фронті, пройшов вишкіл у "Правому секторі" і з

Пішла низка зустрічей з повертенцями. Тимчасовими повертенцями. Насправді, це дуже складно. Хай вони тимчасові повертенці, хай і фінішні повертенці (а хто зна чи це вони й справді повернулись, чи знову здриснуть?). З ними не знаєш про що говорити. Про те, як підготуватись до наступного осінньо-зимового сезону? Але вони не пережили попереднього сезону, не знають чи краще тримати морозилку загруженою повністю чи розгруженою зовсім; не знають скільки годин тримає будинок тепло

І знову черговий звіт про нашу з вами, сусіди, допомогу. За останній місяць ми з вами: - закупили спеціальні шорти-труси для малоходячих поранених: 10 шт на липучках, 10 шт на молніях. Повірте, у відділенні на це завжди є попит. Підприємство, яке шиє цю мед.білизну вже знає нас і завжди продаж з 10% знижкою, для хлопців. - "вдягли" мам, дружин і сестер поранених з відділення ортопедії: стільки справді зручного, домашнього одягу ви всі принесли, що тепер у сестри-хазяйки відді

В суботу мала перший в житті досвід власної невеличкої виставки-продажу. Все завдяки тандему "енерджайзерів" Наталки Діденко та директорки музею в Пирогові Оксані Старак-Повякель. Удвох вони й організували виставку, й мотивували мене до "виходу в люди". Тож завдячуючи їм та зацікавленим покупчиням вдалось вторгувати дещо: 60 банок смачної тушонки сьогодні відвезли у відділення ортопедії. Так, так, зараз я оцінюю свої вироби виключно в банках тушонки для поранених чи в ко

Хлопці з фронту просять прислати .... "БілизнУ"! Бо так смердять навколо тушки "хароших рускіх", яких ніхто з зими не прибирав, що дихати не можливо. Шлемо і "Білизну", і спреї від комарів і кліщів, і кілька ящиків мівіни (бо попри Петрові кулінарні здібності для швидкого перекусу "на нулі" - це найкраще). Продавчиня Ангеліна з інтеренет-магазину, десь з Дніпропетровської області, де я цю мівіну купую вже кілька разів, пропонує мені (сама!!!): "я накидаю хлопцям в посилк

За травень місяць москалі обстрілювали Київ частіше аніж через день, чи то шахедами, чи то ракетами, чи й тим й іншим. Точніше буде сказати – через ніч. Навіть ті, хто не реагував раніше на тривоги (і не лише як от ми з Сашком, маю багато знайомих хто не зважає на сирени і продовжує спати вночі), зараз хочеш-не хочеш таки прокидаються щоночі, бо вікна й балкони відкриті, сирена завиває, потім за вікном немилосердно гупає й бухає. А вже ті, в кого діти, то й раніше не спали по

Надвечір'я, середмістя Києва, парк Шевченка. Біля одного фонтану - бажаючі вчать сальсу. Біля іншого - грають вуличні музики. Невеличкі черги біля кіосків з кавою, з морозивом і біля міні-кафе з млинчиками. Починає звучати сирена: першою завиває десь здалеку, від оперного, потім підключається з боку університету, врешті ще одна, зовсім поруч, з Терещенківської, доєднується до тріо. Їм аккомпонують сирени з мобільників. Жодної біганини, жодної паніки, ніхто нікуди не зникає. П

Петю нагородили Золотим Хрестом!!!! Виявляється, його нагородили ще 10 квітня, але вручили лише ось зараз. Ми всі, і ті, хто працював з ним на кухні, і ті, хто допомагав йому й хлопцям продуктами, одягом, екіпіровкою, страшенно радіємо і пишаємось ним. "Ходжу по вулиці і дурнувато посміхаюсь, так я рада, що Петя живий, і що його відзначили" - пише мені Марина. З Петею спілкуємось (листуємось) і щодо нагороди, і щодо хлопців (когось з його побратимів вже знаю заочно, як от