З Петею останнім часом розмовляємо часто. Є на то свої причини, не радісні. Але то якось іншим разом. Часто розказує про своїх побратимів. З недавніх поранених. Виходить хлопець на зв'язок, докладається, що вже його з Крама перемістили в лікарню в Київ, прооперували, що ходячий і: "куртку осколок пробив, і фліску, медики прям на мені рукав порізали, от шо тепер робити?!" Петя йому, що то добре, що все встигли, все зробили, а той знову: "так а з бушлатом шо тепер?". Отакі о ха

Колядували у поранених. На одужання, на визволення, на життя. Ми з дівчатами (і чарівною Маланкою) зробили що могли аби принести хлопцям і дівчатам трохи різдвяного настрою. То всьо безкоштовно. Смачні домашні обіди, кутя, сало, пиріжки - то за донати друзів, рідних, сусідів, знайомих і не знайомих людей. Дякую Вам, небайдужі люди! Було дивовижно інколи відсторонитись і бачити як пазлики створення сценаріїв колядувань; замовлень домашніх обідів за підтримки ГО "Зелений промін

Поділюсь з вами передріздвяною радістю. Завдяки вашим внескам ми змогли дуже швидко допомогти хлопцям з 54 омб: у п'ятницю подзвонили, що треба ще один генератор (такий як місяць тому їм купили) - для потреб їхніх "літунів", т.т дроноводів. У фонді саме була потрібна сума, я знову звернулась до нашої сусідки Тані, компанія якої для волонтерів робить значну знижку на генератор, швидко пропустила і Таня майже в останні хвилини п'ятничної відправки відіслала цей генератор. І ос

У Петі - нова термінова потреба в окопних пічках. Нова рота - нові потреби, виявилось, що до зими рота не підготовлена. Тому терміново обдзвонюю всіх знайомих хто що має, що згає, чим зможе допомогти. Відгукується Юля Приходько, яка разом з чоловіком ось вже третій сезон заливають окопні свічки. У них маленьких пічок нема, але у знайомих сусідів у селі є буржуйка, яку вони готові віддати. Буржуйка не маленька, підійде для бліндажа, краще щось ніж нічого. Узгоджую з Петею і б

Сусіди, Бачу ваші щомісячні донати у наш сусідський волонтерський фонд і схаменулась, що я давненько не ділилась з вами новинами нашої діяльності. А новини і справді такі, що надихають. 1. Човни. Так, у хлопців з'явилась термінова потреба у плавзасобах, будь-яких. Зізнаюсь, що я навіть не встигла написати вам у групу, а лише друзям і ми за одну добу вже знайшли 2 надувних човни, б/в, але ще послужить свою службу в ЗСУ. 2. Генератор. Те, що ми з вами так швидко зібрали, плю

У Петі - перший двохсотий. Ні, не перший за цю війну побратим, що пішов на небеса. Звісно, за майже 3 роки війни втратив багатьох, і багатьох на собі виніс. Це перший при його командуванні як командира роти. Вночі з ним довго говорили. Дуже йому боліло, поки не проплакався - не попускало.

Вперше за останні 48 діб, ніч пройшла без «Шахедів» у повітряному просторі України.

Сусіди, Намагаюсь не зловживати вашою увагою і не спалити в групі, але таки ділюсь сьогодні, попри похмуру погоду, теплими новинами: - відвезли пораненим у лікарню першу партію горіхів з медом. Подяка небайдужим сусідкам Ані, Валентині, Ірочці, Галі, які взялись чистити той величезний мішок горіхів! Знайомий готовий підкинути ще горіхів, і будемо час від часу завозити. Найскладніша робота у цьому проекті, звісно ж, у мене (я заливають почищені горіхи медом): не облизати

Вчора з сестрою їздили в село, до "наших" переселенок. Привезли одяг, книжки, самокат, скейт - сестра й донька перебрали дитячі речі. Плюс сусіди принесли. Ледь в багажник все з коліна заштовхали. Ну, зате тепер спокійні, що хватить і "нашим" переселенкам, і ще сусідним родинам. Але найприємніше ось яка історія. Донька сказала, що Маруся (внучка) більше не хоче грати на піаніно, тому готові віддати його біженцям. Піаніно електричне, т.т. "синтезатор" як раніше називали. Ну,

Минулий тиждень вже тричі мотались в лікарню з обідами, салом, ковбасами, котлетами, відбивними, курками і т.і. Бо з минулої середи поступають нові й нові партії хлопців через день, давно вже такого потоку не було. Курський напрямок красиво виглядає на мапі, але жахливо виглядає в госпіталях. Новоприбулим потрібно хоча б перші кілька днів посилене харчування (поки по етапу пересилаються зі стабіка в госпіталь, ще госпіталь і ще, то харчування майже ніяке). До новоприбулих пр

Вночі і зранку знову масована атака: ракети, дрони. По всій енергетиці, по Київській ГЕС у Вишгороді. Гребля Київської ГЕС як стояла, так і стоїть — зруйнувати її ракетами неможливо. Але влучання таки щось вивело з ладу. Вперше москалі використали для обстрілів підстанцій касетні бомби, тому масштаби руйнувань значні, та ще й розбирати завали небезпечно. На ремонт і заміну обладнання піде значно більше часу. Через збої в системі були зупинені тимчасово 4 блоки АЕС.

Ната вже на фронті. Херсонщина - її перша 2-тижнева ротація у "Госпітальєрах". За ці 2 роки нашого знайомства (інколи просто не віриться, що це вже 2,5 років йде війна. Та й стосунки з волонтерських кухонь тих перших місяців війни залишились справді міцними) Натка пройшла кілька курсів підготовки у "Госпітальєрах". І ось - вже перша вахта.

Завтра анонсують відсутність відключень електрики по всій Україні взагалі. Ну, якщо це станеться, то це буде вперше таке в робочий день від початку цьогорічних відключень з середини травня.

Їдемо з сестрою в село нашої бабусі на зустріч з Ірою. Там досі є хата, в якій після бабусі й нашого дядька ніхто не живе. Іра - переселенка з Херсонщини, має потребу в житлі. Слава богу, її не злякав туалет надворі, вода в колодязі й колонці, газове опалення грубки, по-старечому захаращені кімнати. Поки ходимо разом з нею дворищем, підбираємо ключі до сараїв, сарайчиків, шалашиків, літнього душа, погреба і т.і., потроху розпитуємо. З Голої Пристані виїхала разом з 10-річною

уф, Петя вийшов на зв'язок! Як і минулого разу - довго виходили з бойових. Тепер відіспатись, відпочити, потім поспілкуємось...

Петя не виходить на зв'язок. Більше 2 тижнів. Так вже було минулого року. Вони тоді з хлопцями ледь вибрались з "нуля", виходили довго, але вийшли всі, живі. Тому ми з дівчатами чекаємо. Передзвонюємось, листуємось одна з одною, підтримуємо і заспокоюємо. І чекаємо. Я продовжую писати Петі повідомлення. От вийде на зв'язок - і прочитає все, буде приємно. Видзвонила його пораненого побратима, до якого колись в госпіталь ходила. Каже, що спілкувавс

Почались відключення електрики і в Києві. Поки що в графік не часто попадають: то є відключення, то нема. Цієї ночі вимикали на 6 годин, потім 3 години була електрика і знову на 4 години вимкнули... Вдень переважно не вимикають, то ж працювати можна. Але ж то для всіх вже таке звичне, після минулих блекаутів, що навіть у сусідській будинковій групі (де щойно зникла вода - так одразу чийсь розпачливий допис: "Ну шо таке? Де вода?!") ніхто ні чичиркнув! До всього вже п

За понеділок я "в'їхала" у всі характеристики генераторів, зарядних станцій, їхнє з'єднання... Вдалось купити і зарядну, й генератор за один день, продавці дали знижку для ЗСУ. В той же день все й відправили. З документальним оформленням Старлінка допомогла Оля з БФ. І до четверга вже все було у хлопців. Дякую усім усім небайдужим друзям, сусідам, моїм замовницям: і тим, хто швидко відгукнувся, і хто планово й регулярно щомісячно допомагає фонду, і хто позапланово додатко

Зранку раненько розігріваю в духовці ковбаси, а затим грузимо з Сашком все в машину: а нічогенько так всього накупила! Підбираємо по дорозі Нату і - до лікарні. Поки все розкладаємо, нарізаємо, по відділенню ортопедії розповзаються аромати домашньої ковбаски, кров'янки, буженини, рулетів, пасок.... Розвозимо з Натою в кожну палату пригощання і великодню атмосферу. Христосаємось з пораненими, з родичами й друзями, що прийшли провідати. Хлопці лежачі тягнуться з ліжка до ліжк

Готуємо великоднє пригощання для поранених. Поназамовляла всього смачного у фермерів і на базарі, щоб було саме до Паски: домашню ковбасу, кров'янку, паски, соління - те, без чого українці не уявляють великодній стіл. Писанки традиційно розписую сама. Згадувала, як 2 роки тому, на початку широкомасштабної , сиділа цілий день над писанками на фронт (мене тоді з кухні на один день відпустили, типу відпочивати, то я його увесь за розписуванням писанок провела). Тоді думалось, щ

Вночі було трохи гучно, хоч і не виходили в коридор, але спати ці обстріли заважали. Тому зранку спали довше, а прокинулась - у viber кілька дописів від друзів з Франції, Нідерландів з тривогою про пережиту ніч. Друзі з-за кордону так часто перепитують зранку після обстрілі чи все гаразд. Мені аж дивно трохи. А потім роздумаюсь - так завжди здалеку все виглядає страшнішим, ніж коли ти тут. Згадую як страшно було під час Майдану 2033-2014: дивишся репортажі, читаєш медіа -

Пішов третій рік повномасштабної війни. Й одинадцятий - від початку вторгнення... Їхали через Українку: майже всі рекламні щити містечка - з портретами полеглих хлопців з Українки. І серед них - наш Данило. В центрі міста - алея героїв. Не невідомих, не загальних, а саме місцевих, хто вже ніколи не повернеться у місто. Кирило приїжджав на відкриття алеї, до загиблого брата-близнюка.

За останні тижні ми з нашим волонтерським сусідсько-товариським фондом: - забезпечили харчування другій групі бійців 95 ОДШБ, які приїжджали з передової сюди на навчання й опанування нової техніки. - закупили чергову партію тушонки й вологих серветок для ортопедії. Також передала в лікарню зібрані нами: білизну, одяг, консервацію, кварцювальну лампу. - одяг в південний регіон для переселенців і хлопців, яких відводять туди на перепочинок. Особлива подяка від хлопців - сусідці

"Поки все є, та й зима вже кінчається" - це Петя на моє випитування чи прислати їм окопні свічки, термохімічні грілки, чи може пиріжечків домашніх, чи вареннячка. Петя вже тижнів два як виписався з госпіталя після поранення, відразу - назад на передову. А оце зараз написав, що їх нарешті відвели на перепочинок. І навіть більше - чекають на поповнення. Ну, та дай боже аби так. А зима й справді йде на кінець. Оце сьогодні їздимо з Сашком: тушонка, вологі серветки, білизна, о