У Петі - перший двохсотий. Ні, не перший за цю війну побратим, що пішов на небеса. Звісно, за майже 3 роки війни втратив багатьох, і багатьох на собі виніс. Це перший при його командуванні як командира роти. Вночі з ним довго говорили. Дуже йому боліло, поки не проплакався - не попускало.
Вперше за останні 48 діб, ніч пройшла без «Шахедів» у повітряному просторі України.
Сусіди, Намагаюсь не зловживати вашою увагою і не спалити в групі, але таки ділюсь сьогодні, попри похмуру погоду, теплими новинами: - відвезли пораненим у лікарню першу партію горіхів з медом. Подяка небайдужим сусідкам Ані, Валентині, Ірочці, Галі, які взялись чистити той величезний мішок горіхів! Знайомий готовий підкинути ще горіхів, і будемо час від часу завозити. Найскладніша робота у цьому проекті, звісно ж, у мене (я заливають почищені горіхи медом): не облизати
Вчора з сестрою їздили в село, до "наших" переселенок. Привезли одяг, книжки, самокат, скейт - сестра й донька перебрали дитячі речі. Плюс сусіди принесли. Ледь в багажник все з коліна заштовхали. Ну, зате тепер спокійні, що хватить і "нашим" переселенкам, і ще сусідним родинам. Але найприємніше ось яка історія. Донька сказала, що Маруся (внучка) більше не хоче грати на піаніно, тому готові віддати його біженцям. Піаніно електричне, т.т. "синтезатор" як раніше називали. Ну,
Минулий тиждень вже тричі мотались в лікарню з обідами, салом, ковбасами, котлетами, відбивними, курками і т.і. Бо з минулої середи поступають нові й нові партії хлопців через день, давно вже такого потоку не було. Курський напрямок красиво виглядає на мапі, але жахливо виглядає в госпіталях. Новоприбулим потрібно хоча б перші кілька днів посилене харчування (поки по етапу пересилаються зі стабіка в госпіталь, ще госпіталь і ще, то харчування майже ніяке). До новоприбулих пр
Вночі і зранку знову масована атака: ракети, дрони. По всій енергетиці, по Київській ГЕС у Вишгороді. Гребля Київської ГЕС як стояла, так і стоїть — зруйнувати її ракетами неможливо. Але влучання таки щось вивело з ладу. Вперше москалі використали для обстрілів підстанцій касетні бомби, тому масштаби руйнувань значні, та ще й розбирати завали небезпечно. На ремонт і заміну обладнання піде значно більше часу. Через збої в системі були зупинені тимчасово 4 блоки АЕС.
Ната вже на фронті. Херсонщина - її перша 2-тижнева ротація у "Госпітальєрах". За ці 2 роки нашого знайомства (інколи просто не віриться, що це вже 2,5 років йде війна. Та й стосунки з волонтерських кухонь тих перших місяців війни залишились справді міцними) Натка пройшла кілька курсів підготовки у "Госпітальєрах". І ось - вже перша вахта.
Завтра анонсують відсутність відключень електрики по всій Україні взагалі. Ну, якщо це станеться, то це буде вперше таке в робочий день від початку цьогорічних відключень з середини травня.
Їдемо з сестрою в село нашої бабусі на зустріч з Ірою. Там досі є хата, в якій після бабусі й нашого дядька ніхто не живе. Іра - переселенка з Херсонщини, має потребу в житлі. Слава богу, її не злякав туалет надворі, вода в колодязі й колонці, газове опалення грубки, по-старечому захаращені кімнати. Поки ходимо разом з нею дворищем, підбираємо ключі до сараїв, сарайчиків, шалашиків, літнього душа, погреба і т.і., потроху розпитуємо. З Голої Пристані виїхала разом з 10-річною
уф, Петя вийшов на зв'язок! Як і минулого разу - довго виходили з бойових. Тепер відіспатись, відпочити, потім поспілкуємось...
Петя не виходить на зв'язок. Більше 2 тижнів. Так вже було минулого року. Вони тоді з хлопцями ледь вибрались з "нуля", виходили довго, але вийшли всі, живі. Тому ми з дівчатами чекаємо. Передзвонюємось, листуємось одна з одною, підтримуємо і заспокоюємо. І чекаємо. Я продовжую писати Петі повідомлення. От вийде на зв'язок - і прочитає все, буде приємно. Видзвонила його пораненого побратима, до якого колись в госпіталь ходила. Каже, що спілкувавс
Почались відключення електрики і в Києві. Поки що в графік не часто попадають: то є відключення, то нема. Цієї ночі вимикали на 6 годин, потім 3 години була електрика і знову на 4 години вимкнули... Вдень переважно не вимикають, то ж працювати можна. Але ж то для всіх вже таке звичне, після минулих блекаутів, що навіть у сусідській будинковій групі (де щойно зникла вода - так одразу чийсь розпачливий допис: "Ну шо таке? Де вода?!") ніхто ні чичиркнув! До всього вже п
За понеділок я "в'їхала" у всі характеристики генераторів, зарядних станцій, їхнє з'єднання... Вдалось купити і зарядну, й генератор за один день, продавці дали знижку для ЗСУ. В той же день все й відправили. З документальним оформленням Старлінка допомогла Оля з БФ. І до четверга вже все було у хлопців. Дякую усім усім небайдужим друзям, сусідам, моїм замовницям: і тим, хто швидко відгукнувся, і хто планово й регулярно щомісячно допомагає фонду, і хто позапланово додатко
Зранку раненько розігріваю в духовці ковбаси, а затим грузимо з Сашком все в машину: а нічогенько так всього накупила! Підбираємо по дорозі Нату і - до лікарні. Поки все розкладаємо, нарізаємо, по відділенню ортопедії розповзаються аромати домашньої ковбаски, кров'янки, буженини, рулетів, пасок.... Розвозимо з Натою в кожну палату пригощання і великодню атмосферу. Христосаємось з пораненими, з родичами й друзями, що прийшли провідати. Хлопці лежачі тягнуться з ліжка до ліжк
Готуємо великоднє пригощання для поранених. Поназамовляла всього смачного у фермерів і на базарі, щоб було саме до Паски: домашню ковбасу, кров'янку, паски, соління - те, без чого українці не уявляють великодній стіл. Писанки традиційно розписую сама. Згадувала, як 2 роки тому, на початку широкомасштабної , сиділа цілий день над писанками на фронт (мене тоді з кухні на один день відпустили, типу відпочивати, то я його увесь за розписуванням писанок провела). Тоді думалось, щ
Вночі було трохи гучно, хоч і не виходили в коридор, але спати ці обстріли заважали. Тому зранку спали довше, а прокинулась - у viber кілька дописів від друзів з Франції, Нідерландів з тривогою про пережиту ніч. Друзі з-за кордону так часто перепитують зранку після обстрілі чи все гаразд. Мені аж дивно трохи. А потім роздумаюсь - так завжди здалеку все виглядає страшнішим, ніж коли ти тут. Згадую як страшно було під час Майдану 2033-2014: дивишся репортажі, читаєш медіа -
Пішов третій рік повномасштабної війни. Й одинадцятий - від початку вторгнення... Їхали через Українку: майже всі рекламні щити містечка - з портретами полеглих хлопців з Українки. І серед них - наш Данило. В центрі міста - алея героїв. Не невідомих, не загальних, а саме місцевих, хто вже ніколи не повернеться у місто. Кирило приїжджав на відкриття алеї, до загиблого брата-близнюка.
За останні тижні ми з нашим волонтерським сусідсько-товариським фондом: - забезпечили харчування другій групі бійців 95 ОДШБ, які приїжджали з передової сюди на навчання й опанування нової техніки. - закупили чергову партію тушонки й вологих серветок для ортопедії. Також передала в лікарню зібрані нами: білизну, одяг, консервацію, кварцювальну лампу. - одяг в південний регіон для переселенців і хлопців, яких відводять туди на перепочинок. Особлива подяка від хлопців - сусідці
"Поки все є, та й зима вже кінчається" - це Петя на моє випитування чи прислати їм окопні свічки, термохімічні грілки, чи може пиріжечків домашніх, чи вареннячка. Петя вже тижнів два як виписався з госпіталя після поранення, відразу - назад на передову. А оце зараз написав, що їх нарешті відвели на перепочинок. І навіть більше - чекають на поповнення. Ну, та дай боже аби так. А зима й справді йде на кінець. Оце сьогодні їздимо з Сашком: тушонка, вологі серветки, білизна, о
Сусіди, друзі, за минулий місяць ми з вами: - підкинули трохи на ремонт старої автівки і на купівлю нової для 5 роти 54-тої бригади. І за цей час волонтери вже й купили авто! І зараз саме доводять його. Тож скоро оцей Suzuki перефарбується й поїде на підмогу до хлопців на схід. І в ньому є маленька частинка нашої допомоги! - чергові 60 банок тушонки у нашу підшефну ортопедію; - ну, про те, що ми організували й оплатили харчування для бійців 95 ОДШБ, які приїжджали на навчанн
Інколи мене просто "пре" від того як швидко і вдало ми навчились комунікувати між собою! 13:45 "Оксанко, у нас є перев'язки, це не наш профіль. То може в ту лікарню, де ми ходили колядувати? Запитай!" - це від Тетянки, яка разом з Натою приходила в лікарню допомагати розносити пригощання для поранених, поки ми з дітьми колядували. 13:46 "В київських лікарнях достатньо всього, точно знаю. Я запитаю в госпіталі на півдні" 13:51 "Таню, - це до матері одного з поранених, який ле
Позавчора Петю поранило. Написав як завжди, що відвоювався, що їде на санаторно-курортне лікування десь на Харківщину. Каже, кілька маленьких осколків у плече. Все інше бронік і каска врятували. Два осколки вчора витягнули на місці, ще три лишилось. Привезли його в госпіталь там же недалеко, в Чугуєві - ще два витягнули. Ну, а третій - ніяк. Кажуть, як не буде турбувати - то так з ним і живи. А як буде - тоді на операцію. В госпіталі тепло, затишно, всього вдосталь. Хоч відіс
Ранок знову почався з обстрілів. Гепнуло так як ніколи до того раніше. Будинок здригнувся, ліжко заколихалось. -Десь зовсім поруч. Ану таки вставай і виходимо в коридор, - наполіг чоловік. Це вдруге за 2 роки повномасштабної війни, коли вийшли в коридорчик - єдине місце в нашій квартирі, де хоча б умовно витримано "принцип двох стін". У вікні видно дим, що повалив з кварталу неподалік. Приліт таки був поруч. Проте з відбоєм тривоги на будівництві нового будинку, що між
Христос народився! Вчора принесли трохи різдвяної атмосфери і для наших з вами "підшефних" поранених. За кошти нашого...