28 липня 2026
Оновлено: 12 серп.
Вночі звично прокидаюсь десь близько 4-тої - або кіт будить, або обстріли починаються. Тому організм за роки війни вже просто звик прокидатись, навіть якщо тихо. І тут - повідомлення на телефон. Хм... хто б то міг бути серед ночі?
О, та це Кирило. Звісно, він може й серед ночі. Бо коли його нічна вахта - має час і натхнення поділитись розповідями про яхтинг.
Він зараз на півночі, в Гренландії. Потрапив у команду яхти однієї з українських туристичних компаній, які роблять крутезні подорожі і сухопутні, і морські. Розраховував йти на південь, до Антарктики, але вийшло з точністю до навпаки - його екіпаж яхти йде на Північ. Та Кирило не журиться, скрізь цікаво.
От з іншим прорахунком гірше. Планувалось, що команда буде з ветеранів війни. А вийшло геть інакше. Капітан хоч і воював, але в тилу, а ледь його на бойові мали відправити - відразу звільнився. Старпом не воював взагалі. А ще один член команди - то й взагалі ухилянт! Ще поки на суші готували яхту до виходу, ремонтували, ладнали - було не так складно. Як вийшли в перехід з Португалії до Шпіцбергена і до Гренландії - отут-то все й почалось. Навіть людям з більш-менш схожими поглядами нелегко у закритому просторі знаходитись довгий час, по своєму яхтингу це знаю. А коли один воював, брата-близнюка на війні втратив, а другий здриснув і відсижується в Грузії?
Кирило часто писав мені просто виговоритись. Не конфліктував, проте і свого ставлення до тих, хто відсижувався під час війни, не приховував.
З одного боку - новий досвід яхтингу у морі, на півночі, нові країни, нові враження. З іншого - оця атмосфера в команді: "як ти такий войовничий, то чого тут, а не на передовій досі?" Навіть отаке закидали Кирилу ті ухилянти й здрисляки!
Розв'язка була очікуваною: врешті всі сказали одне одному що вони думають, капітан пожалівся власнику туркомпанії, Кирила звільнили, купили квиток додому і ось зараз він пише мені все це з літака перед вильотом.
І це лише один невеликий епізод. А скільки їх буде коли з полів бою повернуться хлопці й дівчата? Як вони зможуть порозумітись з тими, хто не воював?
Ната теж не хоче повертатись на свою довоєнну роботу: "ну от як я буду пояснювати чомусь бовдуру чому його сайтик не такий красівий як йому б бажалось? Серйозно? Він не на війні, а тут відсиджується, сайтики красіві малює?!
Могла б повереутись в авіацію. Нехай не на українські авіарейси, а в інші компанії, досвід це легко дозволяє. Але ж там точно зустріну москалів. Або отих ухилянтів з "батальйону Монако", чи й просто звичайних здрисляків, які подорожують світом замість захищати батьківщину. В каву плюнути - то дрібниці, але відчуваю, можу не витримати".
Тож вона думає про перехід з "Госпітальєрів" до ЗСУ.