5 жовтня 2026
Оновлено: 9 жовт.
Жовтень москалі почали масованими атаками по мостах через Дніпро: 1 і 2 жовтня вгатили кілька разів по Південному мосту, причому навіть під час руху поїзда метро. Люди, слава богу, не постраждали. Але міст миттєво закрили і для автомобілів, і для метро, на кілька днів доки лагодили обстріляну опорну частина і дорожнє полотно.
Мінус один міст для Києва – то вже катастрофа, бо лівий берег традиційно їздить на роботу на правий.
Аж тут 3 і 4 жовтня – атака на Північний міст: утворилася діра в дорожньому покритті, пошкоджено тролейбусну мережу, постраждали люди. Ще мінус один міст.
Міська влада запровадила жорсткі обмеження для проїзду іншими мостами під час повітряних тривог, ввела додаткові автобусні маршрути через Дніпро. Звісно, що всі охочі в автобуси не поміщаються. Ціни на таксі між берегами миттєво підскочили до небес. Багато киян змушені переходити мости пішки. Місто майже зупинилось.
Проте я, у своїй невеликій соціальній бульбашці, не зустріла жодного зачиненого кафе чи магазина («продавчиня не доїхала на роботу»), не почула невдоволення саме владою (бо «трясця б тих москалів взяли» - то буденно і не новітньо),
Соцмережі традиційно сповнились фірмовим київським гумором: про переправи на човнах і парапланах, про плавучі таксі, про підземні тунелі.
Вечір.Університет. репетиція ансамблю. Соня посеред класичного уроку зривається з місця, хапає телефон і щось вицілює в об'єктив.
- що там? - на мигах питаємо ми, бо від станка відходити не можна під час уроку
- Вау! - очима показує Соня і продовжує клацати телефоном.
- там ТАКЕ небо!
Після репетиції беру телефон і бачу "ТАКЕ небо в дописі ще кількох веснянчат і навіть нашої внучки. Бо 14, 16, 18 і навіть 20 років - це буває раз у житті. І ТАКЕ небо в 14 чи 19 років - теж лише раз у житті. І вони проживають свої "раз в житті" як і кожна молода людина. Попри війну.