29 березня 2026
- 29 бер.
- Читати 3 хв
В суботу поїхала на Лівий берег за квіточками на балкон. Війна війною, а квіточки саджати треба. Як і мити вікна перед Паскою.
Рівно посеред Дніпра, на Гідропарку, поїзд зупиняється. "Шановні пасажири, поїзд далі не їде, звільнить будь ласка, вагони".
Хм, тривоги ніби нема. Але за ці роки до всього вже звикли, майже ніхто не дивується.
Ну, хіба: «раніше в таку ситуацію не попадала». Хтось знервовано телефонує: «перепрошую, не встигаю на зустріч, застрягла у метро», хтось вже читає в новинах, що на Лівому березі знеструмлення, тож громадський електротранспорт і метро тимчасово не працюють.
Всі виходимо.
Оголошують, що поїзд на Правий берег скоро поїде. А от наш, що до Лівого берега мав їхати – ще буде стояти. Ніхто не поривається з’ясовувати як довго буде стояти, коли поїдемо. Бо всі тут не перший воєнний рік живемо, всі розуміємо, що зараз комунальники роблять все можливе аби виправити неполадку, тож треба лише зачекати.
Частина пасажирів переходить у поїзд до Правого берега – хоч кудись доїхати, там можна буде іншим транспортом спробувати добиратись. Але і той поїзд поки стоїть.
Так ми вже кілька разів з пасажирами переходили з одного поїзда в інший, бо якийсь поїзд починав прогріватись. Жартуємо самі з себе і регочемо :) Здається, цей природній 4-річний відбір залишив тут переважно людей врівноважених і готових до будь-яких ситуацій.
Звісно, є й ті, що нервуються. Але більшість – спокійні, принаймні зовні.
Нарешті, хвилин за 20: "обережно, двері закриваються. Наступна станція- Дніпро".
Що ж, за квіточками спробую з’їздити завтра.
А сьогодні – щастя, що вже повернулась додому, відносно швидко.
Взагалі, отаких дрібних додаткових приводів для щастя у нашому житті за часи війни додалось:
- дали світло на пів години раніше;
- вимкнули електрику на годину пізніше;
- не вимикали електрику взагалі!
- встигла переїхати в метро через Дніпро безпосередньо перед початком тривоги;
- "закрила" збір для хлопців за лічені дні, замість планованого тижня;
- є вода й опалення під час відключень (особливо актуально для багатоповерхівок). А коли ще й ліфт працює? На 21 поверх?
- "дорозвідка по ракетах. Ціль втрачена"
- а оце ледь чутне, але таке довгоочікуване "пік" в електроприладах при поверненні світла? У кожного цей звук різний, але ти від нього прокидаєшся, навіть якщо міцно спиш під звуки шахедів;
Але вдома на мене чекало невелике розчарування: відсутнє водопостачання кількох районів. У зв’язку … з тим самим знеструмленням Лівого берега.
Вода з’явилась на цілих 1,5 години раніше ніж обіцяли – знову маленьке щастя!
До вечора так ніде й не написали причину такого зненацького знеструмлення.
І лиш одна я її знала – то наше відро у ванній. Так, так, абсолютно серйозно! Я зранку затіяла прання і переставила те відро в інший куток ванної кімнати. А це – новітня прикмета воєнного часу: як тільки прибираєш те відро (що використовується для зливання води в унітазі в ті часи, коли нема водопостачання), так одразу вода зникає. От можна з того глузувати, можна не вірити, але ця прикмета працює так само стабільно, як усталені прикмети. Як то»помив машину – буде дощ», чи взяла парасольку– дощу не буде.
І хай у місті тисячі автомобілів, і миють щодня теж як мінімум сотні машин, але дощ викликає миття саме твоєї машини. І лиш твоя парасоля, яку ти якимось дивом втулила в жіночу сумочку і цілісінький день вона тобі там заважала, запобігає дощу. Це непояснювано, але це працює.
Так само як і водопостачання половини міста залежить від місця перебування нашого синього пластикового відра.