Надвечір'я, середмістя Києва, парк Шевченка. Біля одного фонтану - бажаючі вчать сальсу. Біля іншого - грають вуличні музики. Невеличкі черги біля кіосків з кавою, з морозивом і біля міні-кафе з млинчиками. Починає звучати сирена: першою завиває десь здалеку, від оперного, потім підключається з боку університету, врешті ще одна, зовсім поруч, з Терещенківської, доєднується до тріо. Їм аккомпонують сирени з мобільників. Жодної біганини, жодної паніки, ніхто нікуди не зникає. П

Петю нагородили Золотим Хрестом!!!! Виявляється, його нагородили ще 10 квітня, але вручили лише ось зараз. Ми всі, і ті, хто працював з ним на кухні, і ті, хто допомагав йому й хлопцям продуктами, одягом, екіпіровкою, страшенно радіємо і пишаємось ним. "Ходжу по вулиці і дурнувато посміхаюсь, так я рада, що Петя живий, і що його відзначили" - пише мені Марина. З Петею спілкуємось (листуємось) і щодо нагороди, і щодо хлопців (когось з його побратимів вже знаю заочно, як от

Петя приїхав на побивку!!!!! Точніше, він приїхав ще тиждень тому, але зустрічались лише сьогодні: відсипався, їздив до поранених побратимів. Для Лаші й Ніко, які так радують Петю і хлопців своїми хачапурі й лавашами, Петя привіз прапор: Ну, а потім ми з дівчатами розпитували, слухали, дивувались, тривожились.... Про їхній підрозділ, про Григорівку, Бахмут, Богданівку, Соледар. Про допомогу волонтерів і пофігізм, а чи й шкурництво кадрових військових. Про те як з мене

Перед Великоднем закупили у фермерів паски, домашню ковбаску, кров'янку, підчеревину, помідори-огірочки у пані Олі з нашого Печерського базару, два вечори розписували з сестрою і племінниками писанки - 10 десятків. І вранці раненько все загрузили в машину, привезли в лікарню й розвезла по палатах. Хлопці навіть навбитки писанками цокались (ті, що з руками і лежать на ліжках поруч). Дякую Вам, друзі, сусіди, рідні, за підтримку хлопців!

Загинув Василь. Один з хлопців, яким ми з сусідами час від часу шлемо посилки з пиріжками, млинцями, салом. Саме з Василем я була увесь цей час на контакті, на його ім'я адресувала посилки для його підрозділу. Кожного разу, коли хлопці не виходять на зв'язок день-два, боюсь. Але терпляче чекаю, бо розумію, що там же не санаторій. Цього разу чекала аж 3 дні. Врешті зв'язалась з його побратимами і .... "Василя вже нема". " Один з небагатьох хто ризикував для нищення в

В суботу заховали зимові речі: теплі спортивні штани, які купила восени собі й Сашку в очікуванні страшної зими, ми вдягнули всього лиш 2 дні - в блекаут. Зимову куртку цієї зими взагалі не вдягала, навіть в блекаут, навіть у квартирі. У неділю прибрала свічки з кімнат і кухні, склала на своє місце у шафку. Адже світло не вимикають вже більше місяця. Підвісний ліхтар у ванній і світлодіодні гірлянди у вітальні ще поки лишили. графік відключень теж ще висить на холодильнику.

Знайомий постить і постить всілякі дописи про зраду офіса Президента; про те, що навмисно посилають зараз на фронт найкращих; про свої розрахунки звідки краще наступати і коли. Суцільні зневіра, сумніви й страхи. А я якось повз це пролистую. Який там з мене спеціаліст з військової справи?! От посилки зібрати хлопцям на фронт, млинчиків їм гору насмажити туди, пиріжечків. Знайти їм спальники, матраци, турнікети. Не в якихось глобальних масштабах, а для конкретних підрозділів,

День розпочався чудовою звісткою від Кирила: його брат-близнюк тепер служить майже поруч, 6 км! Хто хто, а я цю радість братів розумію, бо з сестричкою теж дуже близькі. Про підрозділ Кирила "ОЧІ" вже знято й написано стільки! І французькі кореспонденти у них були, й американські, й іспанські. Звісно, з дозволу командування. Хлопців там всього троє, мобільно пересуваються з одного укриття в інше, запускають дрони, оглядають позиції кацапів, і надсилають координати російс

Млинці, млинці, млинці. Ми з сусідкою Ірочкою смажимо їх кілька разів на тиждень. Для хлопців на фронт. Поки ще погода дозволяє пересилати продукти (бо з передової на базу за посилкою приїжджають далеко не кожного дня. Хоча дійде посилка за 1 день, проте чекати на водія може і 3 дні, і 6), ми намагаємось хлопцям щось домашнє, смачненьке висилати. Сьогодні - млинці для Петруся і його побратимів. Сусідка його ніколи не бачила (як, втім, й інших хлопців, яким ми шлемо ці пос

Зібрались родиною і друзями на Масляну. Порахували, що це ж ми останнього разу святкували Масляну аж 3 роки тому: 2021 був ковід, 2022 - вже війна. Млинці, начинки, пісні і багато, просто аж неймовірно багато сміху. Здається жодної попередньої Масляної стільки не реготали Так, це може видатися дивним, чи й недоречним: тут війна, а ми веселимось. Але у тім-то й річ, що саме цього воєнного року ми так відчули оце довогоочікуване свято весни: ми пережили зиму, вже більш я

"Дякую, моя ріднесенька!" Думаєте, це від когось із родичів? Аби ж то! Я цієї Тетяни і в очі не бачила і вживу (телефоном тобто) лиш двічі за цей час спілкувалась. Вона - у Лозовій, Харківщина. Ми з сусідами шлемо вже кілька місяців для тамошніх переселенців теплі речі, і ще є пакунки весняного і літнього одягу. З Тетяною, яка від місцевої ради опікується переселенцями, ми намагаємось і підтримати одна одну, і якось допомогти ще й місцевому госпіталю (все ж таки медичне забе

Зранку смажимо млинці. Я, сусідка, ще сусідка. Сестра привезла свої млинці ще вчора звечора. І кілька сусідок теж. А потім млинці - в термосумку, сметану і соуси - в іншу сумку, і - в лікарню. Навіть не знаю, від чого хлопці були у більшому захваті: чи від смачних гарячих (!!!) млинців зранку, чи від того, що це від звичайних киян. "Аж домом запахло в палаті" - так один з поранених сказав. І по їхніх посмішках і потеплілих поглядах це було помітно. Літала палатам

П'ятий (п'ятий!!!!!!!!!!!!!!) день не вимикають світло. Працює ліфт. Працює усе! Скороварка у доньки, електрична духовка у нас! Готуємо вечерю і вперше за довгий час не готуємо свічки (про всяк випадок), вечеряємо при електричному освітленні. Донька й внучка завітали сьогодні на родинну вечерю: піднялись ліфтом, а не пішки, ми запікали качині грудки в духовці, нарешті змогли зробили домашню шарлотку, увесь вечір просиділи на кухні біля нашого екологічного саморобного еле

Тримаю зв'язок з хлопцями на фронтах: і просто поспілкуватись, і прислати свічок (які заливають Ігор і Юля - батьки Ані-старшої) чи пиріжків. Петіна бригаду перекинули з-під Бахмута до Соледара. Так, з одного пекла в інше. Але хлопці не ремствують: добре, що не серед поля, а в такому-сякому ліочку, точніше лісосмузі між двома полями. Добре, що Бог послав нам теплу зиму, то понавикопували землянок: на кухню, на склади, на спальні. До такої відкритої кухні навідуються і

Знову коротенький звіт за останні пару тижнів і нові ініціативи. Отож, відправила теплі речі, які ми з вами, сусіди, плюс мої друзі, партнери, замовниці, зібрали: На Миколаїв - 4 коробки (118 кг) На Лозову - 4 коробки (145кг) Ті речі, які ми відправляли раніше, вже роздали. В Миколаївському осередку переселенці з харківщини поділились з херсонцями. І з Лозової, і з Миколаєва, і з Херсона нам усім передають величезну подяку. Яку я переадресовую вам, мої небайдужі сусіди

Сьогодні поховали Інну Петрівну, маму моєї подруги. Поки оформляли документи на поховання зі здивуванням дізналась, що народилась вона в Росії, в Ставропольському краї. В евакуації. Мама виїжджала з нею в животі під звуки бомбардувань у жовтні 1941, втікаючи від війни. І поховали Інну Петрівну під час війни, під звуки повітряної тривоги. Чи буде коли в Україні покоління, якого не торкнеться війна?! Херсонщину знову обстріляли. І наші Комишани теж. Сестра й батьки - вмит

22 січня - День Єдності. Єдність українців зараз - це коли ти заходиш в знайомий магазин і перше, що питаєш у знайомої продавчині: "чи є якісь вісті?". Бо її син пропав безвісти під Бахмутом. Вона мовчки хитає головою. І ти підтримуєш її надією, що всяке зараз буває, що може і в полоні, але ж живий. І ви разом у це щиро вірите. Ти виходиш з магазину, а на вході інша сусідка з тим самим питанням до продавчині. Єдність українців зараз - це коли заходиш в зовсім незна

Сусіди, мої найкращі у Києві сусіди! Короткий звіт про те що ми з вами разом зробили. Боюсь, що не буду дуже точною і послідовною, бо не пам'ятаю коли писала попередній раз, але за останні кілька тижнів ми з вами: - зібрали теплі (і літні - це на майбутні відправки) речі для переселенців і для поранених. От чесно, не думала, що після Бучі, Ірпеня весною, потім після Куп'янська, Ізюма влітку у нас ще щось лишилось. Аж ні - принесли стільки, що наш з Сашком невеличкий

Суботній сніданок почався під звуки вибухів за вікном. Але ми з Сашком абсолютно спокійні, адже вчора попереджали, що сьогодні будуть працювати сапери. Воно, звісно, якось дуже гучно бухкає, чисто тобі ППО. Проте сирени не було, тож неспішно насолоджуємось сніданком. Аж ось і повітряна тривога, хвилин за 5-7 після вибухів. Виявляється, обстріл був з півночі, з території Білорусі, наземними балістичними, а не з літаків, а такі ракети нашими ЗРК не відслідковуються, тому си

Маланкуємо. Хоч наша родина й перейшла з цього року на святкування Різдва за григоріанським календарем, разом з усім світом, та серед друзів-знайомих ще є родини, які принаймні ці свята ще за старим календарем святкують (хоча до кінця року вже хочуть перейти на григоріанський). Взагалі цей рік дав величезний поштовх до переходу на святкування церковних свят за "європейським" календарем. І ця ініціатива саме знизу, від людей йде: не хочемо більше з москалями спільних свят

Тиждень як майже не вимикають електрику!!! Це так незвично, ніяк не можемо звикнути, що ліфт працює, а на вулиці є освітлення, що на роботі є електрика цілий робочий день! І всі як один відчули за ці тижні відключень, що наші енергетики - не менші герої, аніж ЗСУ. Якось дуже несподівано навалилось волонтерської роботи. Офіс вже потроху перетворився на такий собі хаб: речі для поранених в лікарню, речі для тих, хто виписується, речі в Лозову для переселенців (дитячі, п

"Не будемо більше разом з москалями святкувати!", - заявили діти, племінники і внучка, - "будемо святкувати Різдво як всі європейці!" У тому, що підемо колядувати до хлопців у лікарню, я не сумнівалась давно. Встигнути написати сценарії, вивчити колядки - та запросто! Сценаріїв аж 3 різних написали, аби сусіднім палатам не повторювати одне й те саме. Пиріжки замовили нашим фермерам з Рокитного, пухкі, ароматні такі домашні-предомашні. Сестричка на радощах, що перед святами

16/02/2022 9-2-33-53 9-та масована атака, 2-й блекаут, 33 годин без електрики, 53 години без опалення. Принаймні, у нашому будинку. Зате дали воду, вже за 18 годин після закінчення бомбардувань. Знаю, що енергетики і комунальники, як ті фіксики, одразу після закінчення нальотів кидаються ремонтувати, налагоджувати, підключати. І вже за 6 годин почало з'являтись світло в деяких районах Києва й області. У батьків і доньки електрика була вже надвечір, у сест

"Почала підніматись до квартири пішки, бо вже час був на межі вимикання за графіком, саме дійшла до 6-го поверху - і тут електрика вирубилась! Ото аби поїхала в ліфті - застрягла б, сиділа б оце зараз, чекала б аварійку" "Мам, та не треба мені новий телефон на ДН! Та нашо мені той телефон? Якщо нема інтернету - то я й не користуюсь ним". "А ви зауважили, що вже другий день внутрішньобудинковий інтернет працює попри те, що електрика вимикається?!" "Так усі позапасались всіляки