Щойно Соня повідомила мені, що йде з ЗСУ. Має Соня –20-річна харків’янка, з мого університетського ансамблю. Вчиться на 3 курсі історичного факультету КНУ. Прийшла до нас в ансамбль минулого року, така товариська, весела, відповідальна, цікавиться історією, одягом, традиціями. «Я готувалась до цього близько року, проходила навчання в молодіжному центрі. І от зараз відчула, що вже маю йти. Просто відчула» Вона вже знає в який підрозділ піде, буде там займатись безпілотника

З Петіними замовленнями досить швидко справилась. Щоправда, для цього майже обнулила наш волонтерський фонд, але познаходила всі позиції, сплатила і відслідковую доставку, ось-ось все має бути у Петі. Я вже собі планувала як зроблю фотозвіт для всіх донаторів, щоби всі відчули гордість від своєї допомоги фронту, подумки тексти складаю. У середу, 3 серпня, отримую повідомлення від Петі - радію, що ось зараз скаже, що отримав. Відкриваю: відео пошкодженого монітора, акт-від

Вночі звично прокидаюсь десь близько 4-тої - або кіт будить, або обстріли починаються. Тому організм за роки війни вже просто звик прокидатись, навіть якщо тихо. І тут - повідомлення на телефон. Хм... хто б то міг бути серед ночі? О, та це Кирило. Звісно, він може й серед ночі. Бо коли його нічна вахта - має час і натхнення поділитись розповідями про яхтинг. Він зараз на півночі, в Гренландії. Потрапив у команду яхти однієї з українських туристичних компаній, які ро

Петя вийшов на зв'язок. Підрозділ дійсно мав короткий відпочинок, потім - ґрунтовне навчання на полігоні, освоєння нової техніки, дронів. "Ми будемо літати!" - радіє Петя. І я радію, бо це ж краще аніж живих людей туди посилати. Дронами забезпечують, ще чимось там забезпечують, але багато чого - "діставайте самі". Старлінки, зарядки, генератори, монітори, антидронові сітки, лопати, мішки - треба усе. Що ж, вже пишу заклики до своїх сусідів і друзів, будемо купувати. Петя діл

Кирило вже кілька днів як в яхтингу з Португалії на Північ. Коли задумувався цей проект, то планувалось, що в команді будуть ветерани війни. Але не так сталось як бажалось: когось з ветеранів не відпустила дружина; хтось виявився "штабним ветераном", який відмовився виходити на бойові і звільнився зі служби. Та то ще б пів біди! Бо в команду довелось взяти (бо яхта величенька, руки потрібні) й справжнього ухилянта: здоровий, молодий, з початком війни втік до Грузії. Між вахта

Ви зможете знайти слова для матері, яка втратила сина на війні? От що можна сказати матері? Що ви пишаєтесь її загиблим сином? Що дітям ніколи не буде соромно за свого батька? Що треба жити заради внуків, заради іншого сина (який без ноги з 2022), доньки? Середній син Тані Мойсєєвої загинув. Звістка прийшла сьогодні, хоча загинув ще 10 днів тому. Старший син - Сашко - пішов добровольцем у лютому 2022, за кілька місяців був поранений, втратив ногу, довго лікувався, дуже

Абсолютно несподівано зустріла на Печерську Женю Татаренкова! У березні 2022 ми з ним кілька тижнів у кухні в ліцеї волонтерили. Потім він призвався до ЗСУ: був на Білоруському напрямку в аеророзвідці, потім на південному напрямку, зараз - на Куп'янському. Теж командир роти, як і Петя. Бо більше - замкомбата. Ми ним час від часу на зв'язку, але то дуже рідко, бо знаю, що у нього дружина - активний волонтер, тож забезпечення є. "Бачу" його в Інстаграм - і то добре, значить з Ж

Мою Натку відзначили нагородою! Заслужено, дуже заслужено! Така щаслива, що вона є у моєму житті. Саме з її дописів і розповідей в Інстаграм я починаю кожен ранок. А як нема нових дописів від Натки кілька днів - вже хвилююсь. Не знаю, як їй вдається встигати і в екіпажі виїжджати на чергування, і читати й перепощувати дописи друзів, які просять про допомогу для збору на машини, на РЕБи, на турнікети, на все все все, та ще й не просто перепощувати, а дотепно й весело все це к

Не дарма кажуть, що війна — двигун прогресу. Двигун жорсткий, але дієвий. З’явилися дрони — з’явилися і антидронові рушниці, сітки, накидки, детектори… Дрони почали активно використовувати у російсько-українській війні ще з 2014 року, особливо на Донбасі. Тоді українські компанії й стартапи вже шукали способи застосування безпілотників для військових потреб. А з 2022-го, після повномасштабного вторгнення, дрони — зокрема FPV — стали майже таким самим звичним елементом фронту,

Третій день ніяк не вдавалось нормально поговорити з Петею. То він дзвонить — я не бачу. Передзвонюю — скидає: то за кермом, то «техніка пішла, передзвоню» (як потім з'ясувалось "техніка" - то ворожі таки) Нарешті сьогодні вдалось. Новин у нього — цілий міх. Здав командування 6-ю ротою, тепер — командир окремої роти протитанкової оборони. Звучить круто, але зарплата впала майже до мінімальної, а відповідальності й паперів — хоч греблю гати. Шукав собі «писарчука» (за штатом н

Петі присвоїли звання лейтенанта! Наказ був ще 12 квітня, але повідомив він мені лише сьогодні. Неймовірно за нього рада. Заслужено. Дуже заслужено. Петя вже 3,5 роки на війні. У березні 2022-го тричі пробивався у військкомат добровольцем, але тоді охочих було стільки, що його не брали. Почув, що потрібні кухарі, і погодився: «Попрацюю кілька тижнів, якщо далі візьмете на фронт». Так ми й познайомилися — на волонтерській кухні. Два тижні він навчав нас, повних чайників, профе

Сьогоднішня розмова з Петром з 54 ОМБр, Вчора вивели двох хлопців. Виводили довго, дві доби. Погода не сприяла. Тому дуже потроху ті 10 кілометрів йшли. Піхоті нема діла до політики, хто що сказав, хто що обіцяв. Ти маєш вийти на позицію, відстояти там і повернутись. Всьо! Ні, не хвали мене, не хвали, бо то не я їх вивів. Ні, не я. Я ж командир, я сиджу тут. Невідривно дивлюсь на них згори, розраховую, в радєйку кричу куди їм іти. І все одно то не я. Я їм у радєйку розказ

З Петею останнім часом розмовляємо часто. Є на то свої причини, не радісні. Але то якось іншим разом. Часто розказує про своїх побратимів. З недавніх поранених. Виходить хлопець на зв'язок, докладається, що вже його з Крама перемістили в лікарню в Київ, прооперували, що ходячий і: "куртку осколок пробив, і фліску, медики прям на мені рукав порізали, от шо тепер робити?!" Петя йому, що то добре, що все встигли, все зробили, а той знову: "так а з бушлатом шо тепер?". Отакі о ха

У Петі - нова термінова потреба в окопних пічках. Нова рота - нові потреби, виявилось, що до зими рота не підготовлена. Тому терміново обдзвонюю всіх знайомих хто що має, що згає, чим зможе допомогти. Відгукується Юля Приходько, яка разом з чоловіком ось вже третій сезон заливають окопні свічки. У них маленьких пічок нема, але у знайомих сусідів у селі є буржуйка, яку вони готові віддати. Буржуйка не маленька, підійде для бліндажа, краще щось ніж нічого. Узгоджую з Петею і б

Сусіди, Бачу ваші щомісячні донати у наш сусідський волонтерський фонд і схаменулась, що я давненько не ділилась з вами новинами нашої діяльності. А новини і справді такі, що надихають. 1. Човни. Так, у хлопців з'явилась термінова потреба у плавзасобах, будь-яких. Зізнаюсь, що я навіть не встигла написати вам у групу, а лише друзям і ми за одну добу вже знайшли 2 надувних човни, б/в, але ще послужить свою службу в ЗСУ. 2. Генератор. Те, що ми з вами так швидко зібрали, плю

У Петі - перший двохсотий. Ні, не перший за цю війну побратим, що пішов на небеса. Звісно, за майже 3 роки війни втратив багатьох, і багатьох на собі виніс. Це перший при його командуванні як командира роти. Вночі з ним довго говорили. Дуже йому боліло, поки не проплакався - не попускало.

Ната вже на фронті. Херсонщина - її перша 2-тижнева ротація у "Госпітальєрах". За ці 2 роки нашого знайомства (інколи просто не віриться, що це вже 2,5 років йде війна. Та й стосунки з волонтерських кухонь тих перших місяців війни залишились справді міцними) Натка пройшла кілька курсів підготовки у "Госпітальєрах". І ось - вже перша вахта.

уф, Петя вийшов на зв'язок! Як і минулого разу - довго виходили з бойових. Тепер відіспатись, відпочити, потім поспілкуємось...

Петя не виходить на зв'язок. Більше 2 тижнів. Так вже було минулого року. Вони тоді з хлопцями ледь вибрались з "нуля", виходили довго, але вийшли всі, живі. Тому ми з дівчатами чекаємо. Передзвонюємось, листуємось одна з одною, підтримуємо і заспокоюємо. І чекаємо. Я продовжую писати Петі повідомлення. От вийде на зв'язок - і прочитає все, буде приємно. Видзвонила його пораненого побратима, до якого колись в госпіталь ходила. Каже, що спілкувавс

За понеділок я "в'їхала" у всі характеристики генераторів, зарядних станцій, їхнє з'єднання... Вдалось купити і зарядну, й генератор за один день, продавці дали знижку для ЗСУ. В той же день все й відправили. З документальним оформленням Старлінка допомогла Оля з БФ. І до четверга вже все було у хлопців. Дякую усім усім небайдужим друзям, сусідам, моїм замовницям: і тим, хто швидко відгукнувся, і хто планово й регулярно щомісячно допомагає фонду, і хто позапланово додатко