Ви зможете знайти слова для матері, яка втратила сина на війні? От що можна сказати матері? Що ви пишаєтесь її загиблим сином? Що дітям ніколи не буде соромно за свого батька? Що треба жити заради внуків, заради іншого сина (який без ноги з 2022), доньки? Середній син Тані Мойсєєвої загинув. Звістка прийшла сьогодні, хоча загинув ще 10 днів тому. Старший син - Сашко - пішов добровольцем у лютому 2022, за кілька місяців був поранений, втратив ногу, довго лікувався, дуже

Абсолютно несподівано зустріла на Печерську Женю Татаренкова! У березні 2022 ми з ним кілька тижнів у кухні в ліцеї волонтерили. Потім він призвався до ЗСУ: був на Білоруському напрямку в аеророзвідці, потім на південному напрямку, зараз - на Куп'янському. Теж командир роти, як і Петя. Бо більше - замкомбата. Ми ним час від часу на зв'язку, але то дуже рідко, бо знаю, що у нього дружина - активний волонтер, тож забезпечення є. "Бачу" його в Інстаграм - і то добре, значить з Ж

Мою Натку відзначили нагородою! Заслужено, дуже заслужено! Така щаслива, що вона є у моєму житті. Саме з її дописів і розповідей в Інстаграм я починаю кожен ранок. А як нема нових дописів від Натки кілька днів - вже хвилююсь. Не знаю, як їй вдається встигати і в екіпажі виїжджати на чергування, і читати й перепощувати дописи друзів, які просять про допомогу для збору на машини, на РЕБи, на турнікети, на все все все, та ще й не просто перепощувати, а дотепно й весело все це к

Не дарма кажуть, що війна — двигун прогресу. Двигун жорсткий, але дієвий. З’явилися дрони — з’явилися і антидронові рушниці, сітки, накидки, детектори… Дрони почали активно використовувати у російсько-українській війні ще з 2014 року, особливо на Донбасі. Тоді українські компанії й стартапи вже шукали способи застосування безпілотників для військових потреб. А з 2022-го, після повномасштабного вторгнення, дрони — зокрема FPV — стали майже таким самим звичним елементом фронту,

Третій день ніяк не вдавалось нормально поговорити з Петею. То він дзвонить — я не бачу. Передзвонюю — скидає: то за кермом, то «техніка пішла, передзвоню» (як потім з'ясувалось "техніка" - то ворожі таки) Нарешті сьогодні вдалось. Новин у нього — цілий міх. Здав командування 6-ю ротою, тепер — командир окремої роти протитанкової оборони. Звучить круто, але зарплата впала майже до мінімальної, а відповідальності й паперів — хоч греблю гати. Шукав собі «писарчука» (за штатом н

Петі присвоїли звання лейтенанта! Наказ був ще 12 квітня, але повідомив він мені лише сьогодні. Неймовірно за нього рада. Заслужено. Дуже заслужено. Петя вже 3,5 роки на війні. У березні 2022-го тричі пробивався у військкомат добровольцем, але тоді охочих було стільки, що його не брали. Почув, що потрібні кухарі, і погодився: «Попрацюю кілька тижнів, якщо далі візьмете на фронт». Так ми й познайомилися — на волонтерській кухні. Два тижні він навчав нас, повних чайників, профе

Сьогоднішня розмова з Петром з 54 ОМБр,   Вчора вивели двох хлопців. Виводили довго, дві доби. Погода  не сприяла. Тому дуже потроху ті 10 кілометрів йшли. Піхоті нема діла до політики, хто що сказав, хто що обіцяв. Ти маєш вийти на позицію, відстояти там і повернутись. Всьо! Ні, не хвали мене, не хвали, бо то не я їх вивів.  Ні, не я. Я ж командир, я сиджу тут. Невідривно дивлюсь на них згори, розраховую, в радєйку кричу куди їм іти. І все одно то не я. Я їм у радєйку розказ

З Петею останнім часом розмовляємо часто. Є на то свої причини, не радісні. Але то якось іншим разом. Часто розказує про своїх побратимів. З недавніх поранених. Виходить хлопець на зв'язок, докладається, що вже його з Крама перемістили в лікарню в Київ, прооперували, що ходячий і: "куртку осколок пробив, і фліску, медики прям на мені рукав порізали, от шо тепер робити?!" Петя йому, що то добре, що все встигли, все зробили, а той знову: "так а з бушлатом шо тепер?". Отакі о ха

У Петі - нова термінова потреба в окопних пічках. Нова рота - нові потреби, виявилось, що до зими рота не підготовлена. Тому терміново обдзвонюю всіх знайомих хто що має, що згає, чим зможе допомогти. Відгукується Юля Приходько, яка разом з чоловіком ось вже третій сезон заливають окопні свічки. У них маленьких пічок нема, але у знайомих сусідів у селі є буржуйка, яку вони готові віддати. Буржуйка не маленька, підійде для бліндажа, краще щось ніж нічого. Узгоджую з Петею і б

Сусіди, Бачу ваші щомісячні донати у наш сусідський волонтерський фонд і схаменулась, що я давненько не ділилась з вами новинами нашої діяльності. А новини і справді такі, що надихають. 1. Човни. Так, у хлопців з'явилась термінова потреба у плавзасобах, будь-яких. Зізнаюсь, що я навіть не встигла написати вам у групу, а лише друзям і ми за одну добу вже знайшли 2 надувних човни, б/в, але ще послужить свою службу в ЗСУ. 2. Генератор. Те, що ми з вами так швидко зібрали, плю

У Петі - перший двохсотий. Ні, не перший за цю війну побратим, що пішов на небеса. Звісно, за майже 3 роки війни втратив багатьох, і багатьох на собі виніс. Це перший при його командуванні як командира роти. Вночі з ним довго говорили. Дуже йому боліло, поки не проплакався - не попускало.

Ната вже на фронті. Херсонщина - її перша 2-тижнева ротація у "Госпітальєрах". За ці 2 роки нашого знайомства (інколи просто не віриться, що це вже 2,5 років йде війна. Та й стосунки з волонтерських кухонь тих перших місяців війни залишились справді міцними) Натка пройшла кілька курсів підготовки у "Госпітальєрах". І ось - вже перша вахта.

уф, Петя вийшов на зв'язок! Як і минулого разу - довго виходили з бойових. Тепер відіспатись, відпочити, потім поспілкуємось...

Петя не виходить на зв'язок. Більше 2 тижнів. Так вже було минулого року. Вони тоді з хлопцями ледь вибрались з "нуля", виходили довго, але вийшли всі, живі. Тому ми з дівчатами чекаємо. Передзвонюємось, листуємось одна з одною, підтримуємо і заспокоюємо. І чекаємо. Я продовжую писати Петі повідомлення. От вийде на зв'язок - і прочитає все, буде приємно. Видзвонила його пораненого побратима, до якого колись в госпіталь ходила. Каже, що спілкувавс

За понеділок я "в'їхала" у всі характеристики генераторів, зарядних станцій, їхнє з'єднання... Вдалось купити і зарядну, й генератор за один день, продавці дали знижку для ЗСУ. В той же день все й відправили. З документальним оформленням Старлінка допомогла Оля з БФ. І до четверга вже все було у хлопців. Дякую усім усім небайдужим друзям, сусідам, моїм замовницям: і тим, хто швидко відгукнувся, і хто планово й регулярно щомісячно допомагає фонду, і хто позапланово додатко

Зранку раненько розігріваю в духовці ковбаси, а затим грузимо з Сашком все в машину: а нічогенько так всього накупила! Підбираємо по дорозі Нату і - до лікарні. Поки все розкладаємо, нарізаємо, по відділенню ортопедії розповзаються аромати домашньої ковбаски, кров'янки, буженини, рулетів, пасок.... Розвозимо з Натою в кожну палату пригощання і великодню атмосферу. Христосаємось з пораненими, з родичами й друзями, що прийшли провідати. Хлопці лежачі тягнуться з ліжка до ліжк

"Поки все є, та й зима вже кінчається" - це Петя на моє випитування чи прислати їм окопні свічки, термохімічні грілки, чи може пиріжечків домашніх, чи вареннячка. Петя вже тижнів два як виписався з госпіталя після поранення, відразу - назад на передову. А оце зараз написав, що їх нарешті відвели на перепочинок. І навіть більше - чекають на поповнення. Ну, та дай боже аби так. А зима й справді йде на кінець. Оце сьогодні їздимо з Сашком: тушонка, вологі серветки, білизна, о

Сусіди, друзі, за минулий місяць ми з вами: - підкинули трохи на ремонт старої автівки і на купівлю нової для 5 роти 54-тої бригади. І за цей час волонтери вже й купили авто! І зараз саме доводять його. Тож скоро оцей Suzuki перефарбується й поїде на підмогу до хлопців на схід. І в ньому є маленька частинка нашої допомоги! - чергові 60 банок тушонки у нашу підшефну ортопедію; - ну, про те, що ми організували й оплатили харчування для бійців 95 ОДШБ, які приїжджали на навчанн

Позавчора Петю поранило. Написав як завжди, що відвоювався, що їде на санаторно-курортне лікування десь на Харківщину. Каже, кілька маленьких осколків у плече. Все інше бронік і каска врятували. Два осколки вчора витягнули на місці, ще три лишилось. Привезли його в госпіталь там же недалеко, в Чугуєві - ще два витягнули. Ну, а третій - ніяк. Кажуть, як не буде турбувати - то так з ним і живи. А як буде - тоді на операцію. В госпіталі тепло, затишно, всього вдосталь. Хоч відіс