2 червня 2026
Оновлено: 8 лип.
Сьогодні племінниця писала фінальний іспит після закінчення школи - нмт. Готувалась довго, як і переважна більшість одинадцятикласників: і репетитори, і самостійні заняття, і тести попередніх років. Бо оцей випуск одинадцятикласників провід загалом в укриттях за часи війни 2,5 місяці шкільних робочих часів. Звісно, це впливає на успішність. Не кажучи вже про вплив самої війни!
А в ніч напередодні іспиту - чергова масована атака на Київ! Традиційно, сестра з дітьми спустились на перший поверх і за найпершої ж можливості переїхали в паркінг. Там і просиділи всю ніч. Повернулись додому після 5 ранку, трохи передрімали і - на іспит.
Іспит з 10.00 до 14.00. І тут знову почалась тривога- шахед. Отже, іспит зупинили, якщо тривога буде більше 2 годин - його скасують і перенесуть аж на серпень. Ми з сестрою нервуємось через це: сидимо обидві в телефонах: "та будь ласка, збийте ж того шахеда швидше! Бо дитина не здасть іспит - не зможе вступити до університету!" чи навіть: "от вже краще б була ракета, аніж шахед - її швидше б або збили або сама б впала". Отаке зопалу в думках!
Врешті шахеда таки прибрали, іспит відновили. Але... Дарина написала іспит не дуже добре. Чи то дались взнаки безсонна ніч напередодні, чи ще й тривога під час іспиту. Вона отримала менше балів, аніж розраховувала і ніж писала тестові іспити. Плаче після виходу з іспиту, плаче вдома, плаче увечері. Звісно, бали хороші, можна буде легко пройти у різні університети, та для університету Шевченка може бути мало :( Але вона засмучена саме тим, що отримала менше балів, аніж вона могла б..