top of page

25 листопада 2022

Петя вийшов на днях на зв'язок! Завжди чекаємо на таке з нетерпінням. Він зараз на Краматорському напрямку. Прислав відео: смажить на двох сковорідках .... креветки! Каже, просили волонтерів щось вітамінне прислати, бо білкової їжі вистачає, аж з надлишком, на роки наперед вже наїлись. А у волонтерів щось там не склалось і замість апельсинів прислали оті розкішні королівські креветки. Цікавлюсь, може прислати вам апельсинів? Нє, пише, найбільше випічки домашньої хлопці х

24 листопада 2022

Вчорашня масована атака, вже й перестали лічити яка вона за номером, заскочила нас, як і належиться, несподівано. Ледь-ледь налагодились стабілізаційні стабільні вимиканння електрики після попередньої атаки, ми вже кілька днів живемо з двома графіками відключень: на роботі і вдома, благо це різні групи відключень. Звечора сідаєш за порівняння: коли нема електрики вдома - йдемо на роботу, коли вимикають на роботі - пересуваємось додому. На четвер, 24 листопада, графік найнезр

15 листопада 2022

Планували цього дня сходити на концерт. Та не так сталось, як гадалось! Лиш вийшли з роботи - сирена. Ну, то не звикати: поки дійдемо до концертної зали - тривога вже й скінчиться. І до БЗЗ дійшли, і в підвал відразу нас попросили йти, і вже посиділи, і з друзями пообнімались, і з музикантами, які тут же, з нами, в підвалі пересиджують, поспілкувались, а відбою нема й нема. І зв'язку в підвалі теж. Тож потроху потроху починаємо підніматись східцями нагору, хоча б на перш

11 листопада 2022

Звільнили Херсон!!!!!!!! Довгоочікувано і разом з тим - несподівано. Командування до останнього дня не розголошувало наші дії і...

10 листопада 2022

Ознака нинішніх часів у Києві - шум генераторів на вулицях. Бізнес швидко підлаштовується під реалії - на те вони й підприємці аби вести справу на свій страх і ризик за будь-яких умов. Вимкнення електрики тривають вже більше двох чи трьох тижнів, отож підприємці кинулись купувати генератори. І тепер аптеки, магазинчики, ресторани, кафе працюють, аж гуде - і то таки гуде в буквальному розумінні, а не в переносному.      Мама днями потрапила в лікарню, в Бучу (бо це їхня найбли

30 жовтня 2022

Аня-старша на свій день народження попросила ніяких подарунків не робити, а кидати гроші на її картку для потреб поранених. "Уявіть,- пише мені - назбирали трохи більше 32 тисяч!" Аня помчала в Metro, закупила тушонки й солодощів і привезла в "наше" ортопедичне відділення лікарні. Лікарняні харчі медперсонал доповнює за можливості волонтерською тушонкою, якої зараз обмаль. Я бачу як світяться очі Ані: це точно найкращий подарунок на день народження! Увечері заходять в

28 жовтня 2022

Три дні тому Женя вийшов на зв'язок! І радість, і тривога: поламався дрон (Женька опанував управління дроном і тепер замість котлет і сирників "смажить" цих виродків!). Виставив на своїй сторінці детальний рахунок скільки треба на новий дрон, на ремонт старого, на планшет, на запчастини, на прошивку і просить скинутись. Кидаю гроші на Женіну картку і вперше за ці 8 місяців війни публікую на своїй сторінці Інстаграм прохання про збір грошей. Зараз всі постять такі сторіз, ї

22 жовтня 2022

Сьогодні вже третя масована атака дронами й ракетами. Перша була позаминулого тижня, 10-12 жовтня. Наступна - за тиждень, у цей понеділок. Ну, а сьогодні - знову масований наліт, десятками крилатих ракет і дронів. На нас летіло 40 ракет і 16 дронів! Це зовсім не означає, що в інші дні не обстрілювати, просто кількість значно менша, по 8-10 ракет.     Також сьогодні третій день віялових відключень електроенергії. Їхній графік для кожного будинку розписаний: 3 групи будинків, к

12 жовтня 2022

А небезпека і справді зараз скрізь. Понеділок, 10 жовтня, зранку почався з повітряної тривоги, хоч і звичної вже для киян за ці 7,5 місяців війни, проте останніми тижнями трохи забутої. Та цього разу за сиреною почались і прильоти! Наші вікна здригаються від вибухів, десь у напрямку центра міста видно чорний дим, недалеко від нас, та все ж не біля нас. Пронесло. Цього разу. Сестра з дітьми перебігли в підвал сусіднього будинку, донька з внучкою - у підземному паркінгу. Ну,

06 жовтня 2022

Зранку зустрічаюсь зі Свєткою – приїхала зі своєї Сумщини, працює зараз в грузинському ресторані на Княжому Затоні. Привезла цілу торбу плетених шкарпеток – для хлопців у лікарню. Такі величенькі, без тугої резинки, все як треба для поранених. Вдень зустрічаюсь з Владкою. Приїхала Наташа (все ще в пошуках приміщення для ательє), з роботи на кілька хвилин вирвалась Марина. Як же ми раді бачити Владку знову, живу й неушкоджену! Наче таке ж грайливе білченятко, як і

1 жовтня 2022

- А шо це Ви і в вихідний на роботу? - дивується консьєржка в будинку, де маємо офіс. Вона з'явилась не так давно, місяців два тому, ще не всіх мешканців знає. Але нас з чоловіком запам'ятала, ба більше, ми з нею знайшли спільну тему - квіточки, і я вже отримала в подарунок кілька кущиків тисячолисника: війна війною, а саджати зараз саме час. - Та, таке, у нас тепер не те шо офіс, а якийсь перевалочний пункт: одяг для поранених, одяг для дітей Харківщини, ящики з яблуками й м

22 вересня 2022

Вертольоти медичної авіації видно з вікон нашої квартири, а також чути з офісу, бо поруч – військовий госпіталь. Влітку це був один, вряди-годи - два вертольоти. З кінця серпня – два зранку, два вдень. І це ж не просто – вертольоти. Це поранені, поранені, поранені. І в нашій лікарні сьогодні теж поповнення. Пізно увечері дзвонить медсестра: "Привезли новеньких. Треба б кілька днів їх підгодувати. Чи зможете завтра ваші вареники зробити?". Та звісно ж! Хай і не домашні, бо

16 вересня 2022

Тягнемо з сестрою пакунки з дитячим взуттям. Тиждень тому звільнили Куп’янськ. Подруга знайомої повернулась додому, а там.... - Людо, пошукай там по знайомих теплі дитячі речі, - телефонує вона. - Бо тут в лікарню звозять дітей. Звідусюди. І з Куп’янська, і з прилеглих сіл. Батьків нема. Одягу - ото шо на них. То може зберіть там у Києві що є. Ну, а далі - вже спрацьований механізм: Люда - Марині, Марина - мені, я - сусідам, друзям, сестрі, доньці. І ось вже ми з сестрою вкла

13 вересня 2022

Мабуть, я знову переоцінила себе. Тиждень тому, після провідування поранених, зайшла на наш Печерський базар за овочами і … не змогла не поділитись з продавчинею Олею. Про хлопців, звісно. Про те, що лежать там з літа. От кого в чому вивезли (т.т. в майці і всьо, бо здебільшого кінцівки поранені, тому штани відразу порізано й викинуто). Зараз похолодало. Ми, в тилу, готуємось хто як може до холодів. А про хлопців хто подумає? І мабуть, голос мені зрадив, чи може й сльоза збли

28 серпня 2022

«Оксанко, як Ви? В якомусь проекті зараз, десь допомагаєте? Я щось не знаю куди себе приткнути. І роботу кидати не можна, а користі від мене там мало» - це від Ані-старшої. «Приглядаюсь до всього – але поки не бачу де потрібна. Без медичної освіти в парамедики не візьмуть. Допомагати, як ми ото з тобою до Госпітальєрів їздили, можу лише в неробочий час. Бо без роботи залишитись зараз – то зовсім скрутно. Але ж треба щось робити!!! Давай думати!!!!» - це від Нати. «Дошиваю с

25 серпня 2022

«Щось чути від наших?» - цікавимось ми одна в одної кожного разу як бачимось чи листуємось. Ми – це ті, хто лишився тут, в безпеці. Наші – це ті з нашої кухонної команди, які зараз на фронті. Ми дуже просили їх хоча б інколи, за нагоди, писати всього лиш два слова: живий, здоровий. Поки – тиша. Ми, тутешні, розуміємо, що хлопцям і дівчатам там нема ані часу, ані можливостей, бо всіх просили видалити всі свої аккаунти у соцмережах. Проте продовжуємо чекати якоїсь вісточки….

11 серпня 2022

Повернувся з евакуації знайомий. Його виїзд у березні був для нас трохи несподіваним: доросла людина, спортивний, енергійний, врівноважений, критично мислячий. Але ж так, диверсійні групи у березні вже підходили до околиць Києва, та й «прильоти» були у його районі, зовсім неподалік будинку. Справді, здавалось тоді, що столиця може не встояти, що русня просувається швидко і ось-ось вже буде порпатись вулицями міста. Тож наш знайомий, маючи вже понад 60 років, виїхав до свого с

21 липня 2022

Якщо не брати до уваги залишки блокпостів та кількість людей у військовій формі на вулицях, то в столиці про війну зараз майже нічого не нагадує. Працюють кафе, ресторани, діти гасають на вулицях на великах і самокатах. Ми з Сашко і Наталкою активно ходимо на концерти. Галюся Бабій продюсує проект "Message from Ukraine". І ми, спраглі за живою музикою і співом, ходимо майже на всі концерти. Приємно, що музиканти повернулись в країну. Особливо - діти-музиканти. Я ж пам'ятаю я

16 червня 2022

Життя майже зовсім повернулось до довоєнного ритму. Хіба повітряні тривоги його якось уповільнюють. Коли ж сирен нема 3-4, або й 5 днів, то напруження наростає, здається, ще більше, аніж коли тривоги постійні. Щось, гади, задумали, щось вже таке втнуть! Я з насолодою повернулась до свого рукоділля. Два місяці пролежала почата мною перед війною мотанка на журнальному столі вдома. Коли я прибігала додому з кухні на побивку і намагалась прибрати Сашко категорично заперечував: -

8 червня 2022

Четвертий місяць війни. Тривоги бувають то частіше, то рідше. В місто потроху потягнулись повертенці з евакуації. Їх помітно: під час сирен прожогом біжать до найближчого укриття, при нічних повітряних тривогах перелякано вилітають з квартир, відсиджуються в коридорах і дивуються чому інші сусіди цього не роблять. А більшість киян тих, хто не виїжджав в евакуацію, вже з цим звиклись. Сирени вдень, сирени вночі.... Проте життя триває, тож кияни чимчикують зосереджено на роб

19 травня 2022

До дня вишиванки моя подруга англійка попросила мене зробити невеличкий допис. І тут я сама для себе з'ясувала, що я ніколи не задумувалась над питанням "Чому ми носимо вишиванки?" Адже далеко не всі сучасні європейці так активно використовують у побуті національний одяг чи окремі його елементи. Ну, хіба що австрійці й німці. Раніше я неймовірно заздрила їм, бо їхні національні костюми так легко пристосувати до сучасності, їх можна носити і на роботу, і на свято.

16 травня 2022

Кілька днів допомагаю розбирати, розсортовувати гуманітарку. А що склад знаходиться поблизу Бесарабки, тобто зовсім поруч з моєю недавньою волонтерською кухнею, то маршрут мій майже не змінився: зранку збігаю вниз зі свого Верхнього Печерська, навечір плентаюсь вгору додому, до Сашка, Шкота і смачної Сашкової вечері. Коли на другий день на хабі гумдопомоги з’являються Василь, Яна, Віктор – мої колишні колеги по кухні, я практично не дивуюсь. Я вже почала звикати, що ми обов

9 травня 2022

З початку війни я проростаю новими й новими точками. Ворзель - це Юрка Борисов, колега по ансамблю, з яким ми знайомі довше, аніж з моїм чоловіком. Буча - це наша бухгалтер, її донька-моя хрещениця, і її мама - наша попередня бухгалтер. Суми - це Зіна з волонтерської кухні з ліцею. Маріуполь - це батьки бой-френда Ані-старшої з волонтерської кухні з ліцею. Кропивницький - це Владка та сама з манікюром і губками, яка нарівні з усіма драїла котли хо

2 травня 2022

Вчора наш кухонний волонтерський проект закінчився. Вже більше тижня ми відчували перебої з продуктами, викручувались як могли, доварюючи все, що мали на кухні: пшеничні й пшоняні крупи, рис, макарони, тушонку. Картоплю берегли лише для перших страв; моркву й цибулю для пасеровки використовували дуже економно. Овочів трохи підвозили, але всього обмаль. Врешті решт до суботи й неділі ми доварили практично все. "Відколи відкрились кафе й ресторани волонтерської допом

bottom of page