14 квітня 2023
Оновлено: 9 бер.
Загинув Василь. Один з хлопців, яким ми з сусідами час від часу шлемо посилки з пиріжками, млинцями, салом. Саме з Василем я була увесь цей час на контакті, на його ім'я адресувала посилки для його підрозділу.
Кожного разу, коли хлопці не виходять на зв'язок день-два, боюсь. Але терпляче чекаю, бо розумію, що там же не санаторій. Цього разу чекала аж 3 дні. Врешті зв'язалась з його побратимами і .... "Василя вже нема".
" Один з небагатьох хто ризикував для нищення ворога. Він був вартий вашої допомоги" - написав про нього Женя (ми разом волонтерили на кухні в ліцеї), який воював разом з Василем, а тепер служить в іншому підрозділі.
А Василь воював на Таврійському напрямку. Який нам, тиловикам, видається майже безпечним. Про нього не говорять стільки як про Бахмут, Марїнку, Авдіїївку....
Для мене Василь - це перша втрата близької людини від початку повномасштабного. Близької людини, яку я жодного разу не бачила. Так, мабуть, буває: в темні часи добре видно світлих людей. Навіть на відстані.