ПО ОБИДВА БОКИ ФІНСЬКОЇ ЗАТОКИ

Час: 05 липня – 10 липня 2006
Маршрут: Київ – Tallinn – Helsinki – Київ

     Влітку 2006 роки ми планували зовсім іншу подорож, але не склалося. Через суто робочі обставини навіть зовсім думали нікуди з Києва виїжджати. Проте потім, оформлюючи службові візи, подумали: а якщо не опиратися власним бажанням і хоч короткочасний вояж, але все таки зробити.
     Зі всіх скандинавських столиць ми удвох не були лише в Гельсінкі. Хоча Саша був там раніше одного разу влітку у відрядженні і місто йому дуже сподобалося. Але в діловій поїздці собі не належиш і часу на детальне знайомство із столицею Фінляндії і її околицями не було. З іншого боку, Оксана ніколи раніше не бувала в Таллінні, досить великому і помітному місті Ганзи, яка нам завжди подобалася. Ну і потім, ми обоє колись побували в пострадянській Литві і зараз було б цікаво подивитись на знамените «естонське економічне диво».
     Через обмеження в часі, як і весною цього року під час поїздки до Іспанії, вирішили відступити від своїх звичок і скористатися літаком.

1-й день. Київ – Tallinn. 

     День пройшов без пригод: переліт до Таллінна, поселення в готелі і прогулянка вечірнім містом.
Летіли Estonian Air, компанія відома тим, що залежно від терміну придбання квитка ціни можуть зменшуватися вдвічі і навіть більше разів (!). Тобто, чим раніше ви купуєте квиток, тим дешевше він коштує. Мабуть, це якось пов'язано з естонською ґрунтовністю і неквапливістю.
     Готель вибирали в Києві довго, але все-таки промахнулися. Зате можемо з упевненістю сказати: в готелі Dorell краще не зупинятися. Нас він привабив своєю близькістю до порту (у Гельсінкі й назад ми їздили поромомі), але в усьому іншому його навряд чи можна назвати привабливим.
     Вечірнє ж місто було тихе, гостинне і повне чарівності.

2-й день. Tallinn.

     Поснідавши, знову пішли в старе місто. На наш глибокий подив, незважаючи на всі розповіді про «економічне диво», Таллінн (на думку Саші) змінився украй мало. Хіба що в центрі, біля готелю «Виру» виріс (і продовжує будуватися і рости) сучасний діловий центр, але решта міста лишилась майже такою, як була ще за радянських часів і вигляд має не дуже привабливий (перепрошуємо, місцеві жителі!). Навіть якість доріг не змінилася.
     А ось старе місто стало краще. Зникла «совковість», з'явилося багато нових затишних магазинчиків, кафе, ресторанів. Будинки відреставровані, вулиці стали ще милішими.

     Цими вихідними в Таллінні проходило свято Старої Ганзи (везе ж нам з цією республікою!) на ринковій площі, під ратушею розгорнувся середньовічний базар. Всі продавці (приватні підприємці), та й багато місцевих жителів були в середньовічних костюмах. Продавали свої вироби, на естраді грали середньовічні «ганзейські» мелодії костюмовані музиканти. Прямо на площі танцювали і співали самодіяльні й професійні митці. Відірватися від цього видовища було неможливо (та ми й не намагались), сиділи і дивились до пізнього вечора.

3-й день Tallinn – Helsinki.  

     Вранці зібрали багаж і почимчикували до порту, на паромний термінал. Звідти - до Гельсінкі.
     За маршрутом Таллінн-Гельсінкі курсує велика кількість поромів різних компаній. Від старомодних і неспішних великих суден до сучасних високошвидкісних (до 70 км/год) лайнерів. Збереглися навіть радянські судна на підводних крилах. Ціни на все - приблизно однакові. Нам більше підійшов розклад компанії www.silja.com і ми забронювали квитки з Києва (слава тобі, Інтернет), а викупили вже в Таллінні.

     Наш пором був трьохпалубним. Одна палуба – автомашини, на двох інших - пасажири, бари, ресторан і duty-free. Вся ця махіна вийшла з порту, легко набрала швидкість і понеслася до Гельсінкі, куди ми і прибули всього за 1,5 години. Через десять хвилин після відплиття відкрилися duty-free і фінсько-естонський народ повалив туди за сигаретами і випивкою. Особливою популярністю користувалася естонська горілка «Saaremaa», міцністю 80 градусів. Воно і зрозуміло чому – ККД високий і розбавляти просто. Оголошення про швидке і неминуче закриття duty-free нагадували за своїм драматизмом фронтові зведення, звучали по корабельній трансляції кожні 15 хвилин, хіба що не було зворотного відліку. Нарешті, за 20 хвилин до швартовки, магазини закрилися і спокій охопив мандрівників. Фінляндія!

          У Гельсінки нам пощастило з готелем: «Scandic Grand Marina» розташований просто в порту (ну любимо ми море і порт!), номер - з прекрасним видом на море, а які сніданки!!! Та й ціни, незважаючи на літній час, були досить помірковані.

          Поселилися – і в місто. На припортовій площі, на базарі і просто з човнів продавалася риба. Свіжа. Різноманітна. І різним чином приготована. Пройти просто так - неможливо! Ми і не намагалися, а просто почали «дегустувати».  Все це разом із запахом моря, шумом порту було просто незабутньо.

     А увечері на тій же площі була виставка антикварних автомашин.

     Як не дивно, на відміну від Таллінна з ресторанами і ресторанчиками в Гельсінкі - не дуже розгуляєшся. І не тому, що дорого (ціни загальноєвропейські), а тому що їх критично мало. Всяких пивничок – скільки завгодно. А ось спокійно посидіти, відпочити і смачно повечеряти та ще й так, щоб з національною кухнею, а не французько-італійської  – проблема. Можемо порекомендувати один – недалеко від Оперного театру, практично на вул Маннергейма (це головна вулиця міста). Називається «Karelia». Дуже непогано.

 

     Гельсінкі - місто миле, спокійне, зелене. Для того щоб його відчути, треба пройтися і парками, і набережною, і житловими кварталами. В абсолютно несподіваних місцях знаходиш ставки, озера, морські затоки, соснові гайки, мальовничі виходи червоного граніту, органічно «вписаного» в міський ландшафт.

     Аби подивитись не лише столицю, ми вирішили взяти водну екскурсію на катерку навколишніми затоками і шхерами. Їх пропонують різні фірми, але ми радимо вибрати «Sun Lines», вартість 16 €. Можна узяти й інші, наприклад, з відвідинами фортеці Свеаборг. Всі екскурсії починаються в порту, на Ринковій площі і туди ж за 1-2 години повертаються. Квитки продаються при посадці.
     Увечері, повертаючись до готелю звернули увагу в порту на старовинний пароплавчик. Виявилось, що на ньому організовуються денні круїзи до одного з найстаріших фінських міст Порво (Porvoo). Вступивши в переговори з капітаном, з'ясували, що відправлення завтра уранці, квитки купуються при посадці. Нас попередили, що місць мало, а охочих багато, тому всі збираються за годину до відплиття. Даємо посилання на сайт (http://www.msjlruneberg.fi/index_eng.html)
Відправлення з Гельсінкі о 10:00, прибуття в Порво - 13:20, після двогодинної стоянки – у зворотному напрямку і повернення в Хельсінкі о19:25. Вартість квитка в обидва кінці 31Є. Можна їхати до Порво поїздом, а повертатися морем або навпаки. Але ми вирішили вплав.

     На судні нам пощастило познайомитись з традиціями фінського відпочинку. З іноземців ми були на пароплаві, здається, єдині. І виявились єдиними ж, хто за 10 хвилин від відходу судна від берега не мав у руках пива (з судового буфету). Причому, мінімум по два величезні пластикові келихи. А деякі якимось дивом тримали й по три. Тут же почали діставатись контейнери й пакуночки з домашніми закусками: бутерброди, сир, рибка. Чи то в буфеті не продавалось закусок, чи це прояв фінської ощадливості чи практичності, а  чи це одна з традицій, але відпочивальниками пиво купувалось в буфеті, а харчі були домашні. 

     Тут таки з корми (бо ми завбачливо зайняли місця нагорі, біля капітанського мостику) зазвучала музика. Жива! Такі собі фінські "троїсті музики" вигравали веселих фінських мелодій усю дорогу до Порво й у зворотному напрямку, а пасажири підспівували і підтанцьовували. Причому, робили це з тими таки пластиковими склянками пива в руках. І при цьому не розливали його!

     Особливістю фінського гуляння було те, що жоден (!!!) з відпочивальників не напивався до нестями. Кожен чітко набирався до якоїсь врхньої межі, після чого або дрімав, або ж дружина турботливо згодовувала йому чергового бутерброда. А хвилин за тридцять можна було знову йти за черговою порцією пива.

     Так ми й дістались до Порво. Яке виявилося чудовим сонним дерев'яним містечком, що немов зійшло з кадрів старої гайдаєвської комедії «За сірниками».

5-й день. Гельсінкі – Таллінн.

     Вранці, після смачного скандинавського сніданку пройшлися востаннє приморськими парками – і гайда на пором. Довго стояли на кормі і дивилися на місто, що віддаляється. Було трохи жаль виїжджати, настільки все було здорово.
     Увечері - остання прогулянка старим Таллінном і….

6-й день. Таллінн-Київ. 

Додому!

Мандрівка довжиною в тисячі кілометрів починається з одного кроку

 

© 2023 by Going Places. Proudly created with Wix.com

This site was designed with the
.com
website builder. Create your website today.
Start Now