ТРОХИ МОЦАРТА І COTE D'AZUR
Час: 23 квітня – 11 травня 2004
Маршрут: Київ – Eger – Salzburg – Lucerne – Interlaken – Geneva – S-te Maxime – Nice – Ferania – Portofino – Verona – Lido di Esolo – Eger – Київ.
Протяжність маршруту – 6 670 км
Все почалося з музики. Ну якщо не все, то сама ідея подорожі точно. Нам обом дуже давно хотілося побувати в Зальцбурзі і перевірити одне наше віденське спостереження: блукаючи Віднем, ми не змовляючись постійно чули музику Штрауса. Воістину, архітектура - це музика в камені. І якщо Відень «народив» Штрауса, то яким же повинен бути Зальцбург, що народив Моцарта (хоч той його і недолюблював)? Крім того, саме в цих місцях знімався фільм «Звуки музики» (The Sound of Music), який нам обом страшенно подобається.
Але ж не їхати тільки в Зальцбург, коли навколо нього (в Європі) так багато всього цікавого?! Тому спливло ще одне старе бажання-ідея.
Пару років тому, коли ми тільки починали наші самостійні поїздки Європою, ми, гостюючи у друзів в Італії, на один день змоталися на Cote d’Azur подивитися на Ніццу і Монако. До Cote d’Azur ми добиралися швидкісними дорогами, потім спустились до моря і далі їхали звичайною неширокою дорогою, що повторює вигини берегової лінії і проходить то повз вілли, то через прибережні містечка і скелі, а то і через пальми-агави-пінії. Все це було настільки красиво і наповнювало серце такою щімкою тугою, що хотілося кинути все, забути про всі плани і, зупинившись біля самого берега, просто сидіти і милуватися краєвидами. Пізніше з'явилося бажання неспішно і з задоволенням проїхати цією прибережною дорогою, зупиняючись там, де підкаже серце.
Від друзів дізнались, що італійці називають цю дорогу Аурелія. Тобто «золота», подумали ми, але були тут же виправлені. Золота-то вона, звичайно, золота, оскільки красива, але називається так на честь імператора Аврелія, що наказав прокласти її. Після цього бажання проїхати слідами Аврелія, шляхом стародавніх римлян, та ще і через таку красу, стало вже непереборним.
Вирішено: їдемо! Починаємо готувати маршрут. Працюючи з картами, звернули увагу що будемо практично поряд з Швейцарією. Там ми не були жодного разу, а в Женеві живуть наші добрі друзі, з якими завжди хочеться побачитися. Подзвонили їм, виявилось, що і вони переживають ті ж почуття. Так до маршруту додалася Швейцарія.
1-й день. Київ – Eger (1111 км, час в дорозі 10 годин).
Вирішили спробувати заощадити час і нерви, і з цією метою перетнути кордон не на великому митному переході в Чопі, а на маленькому – в Берегове, де і машин і людей має бути трохи менше. Спробували – і переконалися, що і час і нерви витрачаються ті ж. Ну що ж – урок на майбутнє.
В Егері зупинилися в готелі "Panorama". Чудовий невеликий, тихий, затишний і не дуже дорогий готель в центрі міста, поруч із старою фортецею, із стоянкою, що охороняється, джакузі, тренажерним залом і сауною,. Персонал ввічливий і уважний. Кухня відмінна.
Егер – невелике (як за нашими мірками) угорське містечко, але в не такій вже й великій Угорщині це – обласний центр, знаходиться біля південних схилів гір Бюкк і Матра (напевно, це єдині гори в пласкій Угорщині) на берегах річечки Егер. Звідси до Будапешта трохи більше години їзди на машині (130 км).
Те, що про нього зазвичай пишуть в путівниках («перлина бароко, готики, рококо і неокласики») – дійсно можна побачити в центрі міста. А також походити однією з найпотужніших в країні фортець, яка у 1552 році успішно витримала штурм турецької армії, що мала двадцятикратну перевагу в силі. Турки змогли захопити її тільки через багато років. На базі вже добре відомих в ті часи термальних джерел турки побудували лазні-купальні, одна з яких у дещо реконструйованій формі діє і сьогодні.
Біля фортеці і площі Іштвана Добо - чимало ресторанчиків, кафе, де й за келишком вина можна посидіти на сонечку, і повечеряти чимось більш суттєвим. Оскільки Егер є центром одного з відомих виноробницьких регіонів Угорщини, то варто спробувати всім відомий "Бікавер" ("Бичача кров"), він же Егрібікавер, тобто з Бікавер з Егера, саме тут, на його батьківщині. Що ми із задоволенням і зробили.
Австрія
2-й день. Eger – Salzburg (700 км, час в дорозі 7 годин).
Дорога попереду у нас планувалась недовга, оскільки цілком йшла швидкісними трасами. Прокинувшись рано вранці (ще за київським часом), перед від'їздом вирішили побродити Егером, насолоджуючись відсутністю туристів. Ідея виявилася правильною. Місто чисте, наповнене сонцем і належить лише нам (хоча треба відзначити, що угорці встають дуже рано і вже десь до 7 ранку приходять на роботу і в школи). Нагуляли апетит, поснідали дуже щедрим і смачним сніданком і рушили в дорогу.
До обіду вже в'їжджали в Зальцбург. Поки знайшли готель, розмістилися і привели себе в порядок після дороги – уже було близько 4 вечора. Прогулялись до центру міста, піднялися у фортецю Hohensalzburg (один з символів Зальцбурга), поблукали по замку, а потім спустилися в місто і знайшли маленький ресторанчик, недалеко від будинку, в якому народився Моцарт.
3-й і 4-й дні. Salzburg.
Кілька століть влада в місті належала архієпископам, оскільки Зальцбург був оплотом католицизму в цій частині протестантської Європи, а церква не хотіла ризикувати, передаючи владу світському керівництву. Такий домінувальний стан церкви відчувається всюди в місті і його околицях, де багато різноманітних і дуже мальовничих монастирів. Місто не те щоб трохи похмуре, але якось дисонує з музикою Вольфганга-Амадея. Вони просто різні, хоча красиві кожен по-своєму.
Поки йшов дощ ми прогулялись до могили батька, дружини і сестри Моцарта, обсушились-зігрілись в центральному і дуже старому Cafe Tomaselli, заснованому у 1852 році. А після того як виглянуло сонце (погода міняється швидко – гори!) продовжили піші екскурсії. Крім усього іншого, дуже рекомендуємо побувати в парку і палаці Мірабель (палац названий на честь подружки одного з архієпископів і їй же подарованого цим католицьким (!) священиком). У цьому ж палаці (акустика чудова!) увечері даються концерти творів Моцарта, на які місцеві часто приходять в національних костюмах. У нас з собою вишиванок не було, а ось японка прийшла в фантастичному кімоно.
Піднятися на гору Капуцинів, названу так через те, що на одному з її схилів стоїть монастир капуцинів, не просто не важко, а навіть приємно: спочатку йдеш "Кам'яною вулицею" Sterngasse, що петляє вздовж підніжжя цієї гори, а затим - справжнім лісом, вгору, вгору, аж доки зненацька не розумієш, що ти вже на вершині досить високої Монашої гори, звідки прекрасний вид на все місто!
Попри те, що гора заросла справжнім лісом, який заготовляють на зиму ченці, вона вкрита безліччю зручних доріжок і має кілька прекрасних оглядових майданчиків.
В кінці останнього дня з'їздили на екскурсію в Hellbrunn. В принципі, туди їздять прогулянкові катери і екскурсія триває майже півдня, але у нас не було стільки часу, тому користувалися рейсовими автобусами (дорога займає хвилин 20 в один кінець). Хельбрун відомий своїм парком з фонтанами-сюрпризами, а також тим, що в ньому знімалися деякі епізоди «Звуків музики». Парк мальовничий і дуже сонячний.
В інформаційних бюро міста бачили багато екскурсій по місцях, де знімались «Звуки музики». Аби мали більше часу – варто було б або взяти таку екскурсію або просто самим проїхатися по цьому маршруту, адже місця навколо – просто суперові: гори, озера, квітучі долини! Можливо, повернемося до цього питання при плануванні наступного маршруту.
Швейцарія
5-й день. Salzburg – Lucerne (557 км, час в дорозі 6 годин).
День видався достатньо насиченим. Виїхали з Зальцбурга о 8:00, за пару годин вже в'їхали до Швейцарії. До речі, дуже рекомендуємо для перших витрат мати при собі якусь кількість швейцарських франків, оскільки купити «віньєту», необхідну для поїздок платними дорогами, за картку на кордоні було неможливо – немає терміналів!
На диво, ландшафт Швейцарії відрізняється від австрійського! Чимось зовсім невловимим. Здавалось би, ті ж самі зелені соковиті луки, ті ж самі Альпи. Але - інше! Сформулювати цю відмінність ми змогли лиш згодом, за кілька днів перебування в країні: абсолютна впорядкованість. В усьому. Навіть у ландшафті.
До обіду вже були на півночі країни (вона ж невелика!) на Рейнських водоспадах. Щоб вам не говорили про те, що це не цікаво, оскільки водоспади невисокі та й Рейн не такий вже великий – не вірте! Ми були там трохи більше години і нам, які бачили Норвегію з її водограями, все це дуже сподобалося. Обов'язково з'їздіть на екскурсійному катерку до самих водоспадів, повірте – варто.
Далі на нашому шляху Цюріх. Фінансова столиця. Як же не заскочити хоча б на кілька годин?!
Все звезды светят мне,
А банки - платят мне!
З Цюріха виїхали абсолютно задоволені і до вечора були вже в Люцерні. Заночували в невеликому сімейному готелі-ресторані (з непоганою кухнею) «Golden Stern». Вечірній Люцерн - казковий! А знаменитий люцернський критий міст, виявляється, досить романтичне місце. Особливо на заході сонця.
Місто дуже сподобалося (і як потім пізніше виявилось – часто згадувалось). Воно, як втім і вся Швейцарія, залишилося в нашій пам'яті спокійним, з відчуттям власної гідності, неквапливим і дуже приємним.
6-й день. Lucerne– Interlaken (85 км).
Зранку раненько подивились на місто в денному освітленні: не менш прекрасне, аніж увечері!
Ми вирішили проїхати озером колісним пароплавом. Оскільки спеціальних туристичних екскурсій по озеру не було, то ми просто взяли квитки туди і назад до якогось містечка з розрахунку 1.5 години туди – 1.5 назад. Дуже радимо не економити, а взяти квитки 1-го класу.
