Морква тушкована

Два різні рецепти цимеса. Склад однаковий: морква й цибуля, смаки виходять трохи різні.

Моя двоюрідна (чи навіть троюрідна) бабуся Ната готувала таку тушковану моркву для мене й мого кузена, що ми наминали її "хто швидше дістанеться дна тарілки". В дорослому віці я намагалась, та й досі намагаюсь, повторити оту моркву з мого дитинства. І як це не прикро, поки що досягнути ідеалу мені не вдається.

Та бабусина морква була і солодкуватою, і трохи пряною, а головне - залишала по собі на тарілці золотисті масні кружальця!

Враховуючи, що бабуся Ната жила на Євбазі, досить можливо, що та морква була різновидом цимеса.

Сашків рецепт цимеса (адже Сашко у дитинстві жив теж на Євбазі) відрізняється від ніжної солодкуватої моркви моєї бабусі більшою гостротою, довшим процесом приготування.

Проте і той, і той рецепт смачні по-своєму.

Морква по-бабусиному

Цибулю чистимо, ріжемо кубиками й обсмажуємо на на соняшниковій олії. Олії ллємо щедро, не скупимося, бо далі тут же будемо смажити й моркву, а при обсмажуванні й тушкуванні морква вбирає в себе немало жиру. Якщо дати замало олії морква буде прилипати до сковороди й пересмажуватись. Тоді доведеться додавати більше води і відтак морква вийде наче варена.

Моркву чистимо, ріжемо тонкою соломкою або тремо на крупній тертушці (якщо натерти на дрібній морква буде злипатись купками і не обсмажиться, а запариться), додаємо до цибулі, коли та стане прозорою, але не рум'яною і не темною. Солимо зовсім небагато аби не перебити природний солодкий смак моркви й цибулі, а лиш трохи його відтінити. Трохи перчимо чорним меленим перцем. Доливаємо трішки води, накриваємо кришкою і дотушковуємо страву під кришкою, поки морква не стане м’яка (це – хвилин 15).

Така морква - і самостійна страва, і чудова пара до картопляного пюре чи гречаної каші.

Цимес як його готує Сашко

Моркву ріжемо на овочерізці чи натираємо на великій тертушці. Цибулю ріжемо кубиками. На пательню - олію і трохи червоного гострого перцю. Морква при обсмажуванні вбирає немало жиру. Олію прогріваємо аби перець перейшов в олію. Викладаємо моркву і, помішуючи, даємо їй трохи підсмажитись до напівготовності. Додаємо цибулю й продовжуємо смажити.

Як цибуля майже готова, карамелізувалась - вимикаємо, перекладаємо у глиняні горщики, кидаємо в кожен горщик по 2-3 лаврових листа і ставимо у попередньо розігріту духовку години на півтори.

За час повільного тушкування у горщику цимес набуває солодкості, гострота трохи вивітрюється, колір змінюється на такий досить насичений апетитний апельсиново-шоколадний.

Цимес можна їсти і теплим, і холодним. А найсмачніший цимес у моєму житті був .... посеред Атлантичного океану: достобіса зморщеної напівпророслої-напівпідсохлої на океанських вітрах моркви була перечищена й порізана нами не надто гострими ножами (а яких можна чекати на прокатній яхті?), і аби те добро не пропадало Сашко пересмажив і перетушкував його на цимес!