Перець маринований

Як робила моя бабуся. І це був і досі є найсмачніший мариновані перець, який я коли небудь їла.

Перець бабуся вирощували переважно ратунду. Такий кругленький, складчастий, м'ясистий, ароматний і солодкий. Та й сусідки, і все село вирощували в ті часи мого дитинства саме ратунду. З якої причини цей сорт нині знайти складніше, аніж якийсь заморський "pimiente del padrone" - дивуюсь!

Одного літа ми з бабусею нарізати ратунди банок на 20. А коли варили й покуштувати- аж приціли від несподіванки: уся маса була пекучо-гострою. Певно, якийсь олин-два перці записалися гірким перцем!

Наступного року ми різали ратунду на закр впння і кожного перця лизали. Аби пересвідчитись, що гіркий не попадеться.

Отакий був веселий перчик ратунда. Зараз як не знаходжу ратунди - задовольняюсь гогошарами чи "колобками" як їх ще називають на нашому Печерському базарі.

На 2 кг перцю:

3-4 цибулини великі

0.5 л холодної води

2 ст.ложки цукру

0,5 ст.ложки солі

0,5 склянки оцту

Перець чорний горошок

Лавровий лист

1 чи й більше скляні соняшникової олії. Якщо взяти нерафіновану, чи рафінувану й нерафінрвану разом - вийде ще більш по-домашньому ароматно.

Перці помити, почистити від серединою з насінням, порізати не товстими й не надто тонкими смужечками. Цибулю порізати чверть-кілечками й долати до перцю.

Змішати всі інгредієнти, трохи підігріву аби все розчинилися, залити цим розсолом перці з цибулею, довести до кипіння й варити хвилин 10, помішуючи. Розкласти у стерилізовані банки.

Взимку відкривати й згадувати осінь.