Фрітата

Улюблений сніданок нашої родини.

Саме слово «фрітата» найточніше переклається українською як «смаженя» або ж «пряженя». Ну, що таке пряжінька – то я знала змалку. У моєму далекому щасливому дитинстві кожного літа розкошувала я в селі у бабусі. Що вже вольності мені там було: спати скільки хочеться, їсти - що забажається. Бабуся ніколи мене не сварила, не заставляла щось робити, а проте разом з нею я навчилась і читати, і готувати, й саджати, й полоти, й косити. Мабуть, такими й мають бути справжні бабусі. А коли на бабусине ранкове: "Що на сніданок приготувати?" я не могла щось путнє промугикати спросоння з-під перини, то бабуся готувала пряжіньку, так у нашому селі називали звичайну яєчню зі збитих яєць.

Брала кілька яєць (звісно, свіженькі, вранішні), збивала виделкою, додавала дрібку соди, зовсім трохи, на кінчику ножа, інколи додавала кілька ложок молока, але часто і без нього, солила. І виливала все те на розігріту чавунну сковорідку. Сковорідки бабусині були теж не молоді, але ніколи нічого на них не пригорало! Смажилась пряжінька або на вершковому маслі, або на смальці, або навіть зі шкварками. І це попри те, що в дитинстві мене постійно тримали на дієті (виправдано те чи не виправдано). Але бабуся, дотримуючись цих дієт, все одно дозволяла і собі, й мені поласувати шкварками коли хотілось. Бабусі - вони для того й є аби балувати онуків!

Проте пряжінька ніколи не готувалась з якимись добавками. А от італійська фрітата – це саме омлет з добавками овочів, зелені, сиру. Ця страва не лише смачна, швидка у приготуванні, а й практична. Бо готується такий омлет з будь-якою начинкою т.т. з того що є під рукою, що лишилось з учорашньої вечері. Хвилин за 20 ви й холодильник від залишків почистите, і матимете смачний сніданок для родини.

Ощадливі італійці фрітати й маленькі порційні фртітатки і на застіллях подають! Гніздечка зі учорашніх спагетті чи фузіллє, залиті збитим яйцем, трохи притрушені згори пармезаном підсмажені до апетитної рум’яності– чудова закуска під вино.

Сашко робить фрітату майстерно і на яхті, і вдома. Кожна Сашкова фрітата – неповторна бо нафантазовується з того, що знайшлось в холодильнику. Хіба лиш початок всіх його фрітат однаковий: підсмажує трохи цибулі, додає трохи перчику чілі, а далі його фантазія летить і закидає до сковорідки чи то трохи грудинки, чи ковбаски, чи сала, чи сосиску, чи кабачок, чи бакла чи солодкий перець, чи помідори.

Як м’ясо й овочі трохи підсмажились – заливає то збитими яйцями, притрушує будь-яким сиром, що знайшовся в холодильнику, прикриває кришкою і за кілька хвилин – фрітата готова. Тепер трохи зелені докинути – ось і сніданок.