Писочки і хвостики

Свинячі рильця, вони ж - п'ятачки, вони ж - носики-курносики.

Не те, щоб це аж така традиційна родинна страва. На жаль, ні. Бо для приготування свинячих носиків і хвостиків треба як мінімум мати ці самі рильця й хвости. А нині субпродукти не так часто в магазині зустрінеш. Чомусь досі вони вважаються їжею для бідняків. Воно то може й справді так, бо, наприклад в Італії тельбухи навіть мали назву - quinto quarto, "п'ята четвертина", т.т. щось таке, чого в природі існувати не може. Бо з зарізаної туші свині чи корови треба було сплатити стільки податків, що власнику лишалась саме ота "п'ята четвертина". З якої, втім, народ примудрявся готувати смачну їжу. Багато з цих страв увійшли в гастрономічну історію Італії і стали всесвітньо відомими традиційними стравами цієї чудової країни: як то корателла, хрящики з квасолею, тушкований бичачий хвіст.

І наші сусіди поляки свою найтрадиційнішу національну страву - флячки - готують саме з субпродуктів. Бо без коров'ячих шлунків фляки не приготуєш!

Українці теж народ практичний і ощадливий: вже як свиню заколють, то використають усе можливе: й сало, й лівер, і хвостики з п'ятачками. Кров'янка, салтисон (він же "ковбик") без потрушків не приготуються. А в селі моєї бабусі з нутрощів свіжозабитої свині традиційно готували "таранчук" або "свіжину" - страва, яка має бути приготована виключно з най-найсвіжішого м'яса. Печінка, легені, серце, нирки, почеревина смажаться одразу по забою, без усіляких там добавок і приправ. Часом окремо ще "пряжили" кров, трохи підсолюючи її. І не було нічого смачнішого за отаку "свіжину". За традицією скуштувати цю страву кличуть всіх родичів та близьких. Але приготувати її зараз, в міських умовах, на жаль, вже не можливо....

У нашій родині є бувальщина про нашу доньку, мою сестру і млинцевий пиріг з..... Але то хай вже вони самі якось розкажуть.

Та й улюблена страва нашої доньки, яку вона в дитинстві охрестила "сало в олії" теж не з першокласної вирізки готується.

Отож, побачили ми якось на полиці супермаркету отакі апетитні рильця й хвостики і Сашко швидко зметикував, що з такого "парфюмерного набору" можна приготувати щось дуже цікаве і смачне. Купили і хвостів, і п'ятачків.

Вдома Сашко додав достатньо моркви, цибулі, лаврового листу, перцю, усе склав у горщик - і в на вогонь на 1,5 години. Аромат пішов квартирою!

За 20 хвилин до готовності додав ще кілька ложок сметани - соусу стало в горщику ще більше!

До такого соусу треба б на гарнір щось таке, що його вбирає. Мабуть, і булгур чи рис підійшли б. Чи навіть картопля. Це вже як кому забажається.

Нам забажалось звичайного кус-кусу на воді, навіть без масла чи олії, без приправ, приготований за 5 хвилин - чудове доповнення.

Ото й усіх клопотів. А на столі - розкішна і незабутня (таке навряд чи легко забудеться) вечеря.