Морква золотиста

Вересень. Наближається Рош-Ашана. Отож, готуємо смажену моркву!

Звісно, вона може слугувати гарніром до котлеток, риби, м'яса, картопляного пюре. А на Рош-Ашана такі золотисті монетки символізують достаток у родині.

Навіть сама по собі смажена морква - смачна страва! Але ж наша родинна кухня славиться спеціями. Отож, морква тут слугуватиме скоріше фоном, бо основна увага буде - на спеціях.

Дістаємо нашу улюблену ступку. І насипаємо в неї усього, що душа побажає:

- зіра - як основний аромат;

- коріандр - як супутник зіри;

- кардамон - як зігріваючий смакоаромат;

- чорний перець горошком;

- духмяний перець;

- червона солодка паприка;

- гостра паприка - це вже в залежності від своєї витривалості.

Та кожен обирає аромати на свій смак: можна додати й насіння кропу, й білий чи червоний перець горошком, і ....

Всі спеції ретельно товчемо, насолоджуючись ароматами, відчуваємо як окремі аромати об'єднуються в один, до того ж кожного разу цей аромат унікальний, в залежності від співвідношення вихідних інгредієнтів.

Моркву ріжемо на колечка, не надто тонкі, а саме такі аби не пересмажилась на чіпси, а мали м'яке тіло всередині й підсмажені бочки зовні.

Гріємо сковорідку, наливаємо олію, краще взяти не просто не рафіновану, а навіть домашню, з базару. Висипаємо колечка моркви і помішуючи, на великому вогні, смажимо, намагаючись аби монетки не склеювались одна з одною, а обсмажувались з обох боків.

Посипаємо невеликої кількістю цукру. Краще коричневим, але як нема - то й білим. Цукор надасть і смаку, і - найголовніше! - сприятиме карамелізації монеток.

Доводимо до потрібної рум'яності й м'якості й вимикаємо. Ото й усього клопоту!