Пшоняна бабка

Цей десерт родом з Сашкового дитинства. І корисний, і швидкий у приготуванні.

На форму 22-24 см:

пшоно - 1,5 склянки

вода - 1,5 склянки

молоко - 1 - 1,5 склянки

яйця - 3 штуки

цукор - 2-3 столові ложки

ванільний цукор

масло вершкове - 80-100 грамів

Пшоняну кашу ми в родині любимо і поважаємо. І на воді як гарнір до м'ясних страв (особливо до печінки з підливкою підходить якнайкраще); і на молоці як смачний і корисний сніданок. А в Сашковій родині з пшоняної крупи готували ще й запіканку. І то так смачно його мама робила, що Сашко з дитинства полюбив цей простий десерт.

Готується він дуже просто і з найпростіших інгредієнтів. Зварити густу пшоняну кашу. Як завжди, пшоно треба кілька, а краще кільканадцять разів промити, ще й залити окропом на кілька хвилин - аби точно прибрати гіркоту, яка інколи буває. Спочатку кашу варимо на воді (у пропорції 1 : 1), а коли вода трохи вбереться, додаємо ще порцію молока.

Тим часом збиваємо яйця з цукром і ванільним цукром. Маю підозри, що в класичному варіанті Сашкової мами це були далеко на 2-3 столові ложки, бо в тогочасних рецептах доби розвиненого соціалізму і впевненого просування до комуністичного світлого завтра цукру завжди брали чимало. І пояснення цьому був тотальний дефіцит продуктів, тому "брали" калоріями. Але як на нинішні наші смаки, то краще цукру покласти помірно, а вже готову бабку можна полити будь-яким вареннячком за смаком.

Хвилин за 15 каша буде готовою, можливо трохи "al dento" як кажуть італійці, але це саме той стан, що треба для подвальшого запікання. Тепер додаємо в неї добрячий шматок вершкового масла, гарненько перемішуємо. Відкладаємо 1-2 ложки в окрему тарілочку, а решту змішуємо з яєчною сумішшю, викладаємо у попередньо змащену маслом форму і з надією на все краще відправляємо в розігріту духовку.

А що ж робити з тією кашею, що чекає нас на тарілочці? Та просто з'їдаємо її! Бо до готовності запіканки ще треба чекати, а гаряча ароматна золотиста каша, в якій тане вершкове масло - ось вона, тут. Хто ж встоїть перед такою смакотою? Тут повністю поділяю Стецькову думку: "І робив би - їв би, і гуляв би - їв би, і спав би - їв би, і їв би - їв би".

Готовність буде видно за кольором і пружністю запіканки, зазвичай це хвилин 30-40. Саме ота рум'яність, поєднана з крупистістю пшона надає бабці неповторної текстури: хрумка згори й боків і ніжна всередині.

Я намагалась додавати родзинок, проте Сашко лишається прихильником класичного рецепту з його дитинства.

Така пшоняна бабка смакує і теплою, і холодною, і з варенням, і зі сметаною, і до вечірнього чаю, і на сніданок. А ще ж пшоно до бісу корисне: жир спалює, т.т. на бедра не лягає! Тож їжте собі на здоров'ячко!