Паста зі зморшками

Виключно сезонна, ранньовесняна страва

Бо сезон сморчків дуже короткий, майже як у пролісків: лиш сніг зійде - на берегах річок чи на лісових галявинках витикаються ковпачки грибів з гостоверхими шапочками, вкритими "бджолиними сотами". Ба, навіть у домашніх садах чи на городах їх можна знайти. У нас зморшки вважаються умовно-їстівними, хоча в багатьох країнах до них ставляться з великою пошаною, ще в Стародавньому Римі зморшки вважалися делікатесом.

Зморшки ніколи не бувають червивими, проте від піску їх все одно треба відмивати. Ми їх готуємо як звичайні гриби, без попереднього відварювання. Бо ані французи, ані італійці, які цінують ці гриби нарівні з трюфелями, ніколи їх не приварюють! Хоча в інтернеті часто можна знайти такі застереження. Та то скоріш у тих країнах, де зморшки продовжують вважати умовно-їстівним грибом.

Отож, ріжемо й кидаємо їх на розігріту сковороду, кришкою не накриваємо, і, час від часу помішуючи, даємо волозі випаруватись, бо ці гриби надзвичайно ніжні й досить "соковиті". Тепер доливаємо олії, присолюємо, додаємо нарізану дрібно цибулю і готуємо на середньому вогні до легкого зарум'янення. Доливаємо вершків, можна також кілька ложечок сметани, шматочок вершкового масла, ще трохи протушковуємо і - ecco la! - наш соус готовий.

Відварюємо пасту, змішуємо, відкорковуємо пляшечку рожевого або й червоного і - a tavola!