Паста з шавлією

Одна з "сезонних страв", якими так славляться італійці.

Власне, й українська традиційна кухня теж дуже "сезонна": зібрати те, що зараз дозріло, зготувати і - на стіл.

На днях були в гостях у друзів в селі, на схилах річки побачила дику шавлію, зібрала пучечок листочків.

Нехай ця, дика шавлія, не настільки насиченого смаку, як садова чи то кулінарні шавлія, яка привозиться в наші магазинах з Ізраїлю майже увесь рік, проте вона свіжа, сезонна.

Вдома додала кілька стеблин молодої цибульки й молодого часнику зі свого "балконного" городу. Я зазвичай натикую часнику і цибульку в балконні горщики рано навесні - для квітів ще холодно, а для городини якраз - і маю свою зеленим на Паску і після неї.

Ще зрізала трішечки розмарину з горщика на підвіконні. Маю пучок запашної свіжої зелені.

Поки закипає вода й вариться паста, у невеликому сотейнику розтопити гарний шматок вершкового масла, додати трохи олії. Всю зелень порізати і - у сотейник. Всього лиш на кілька хвилин, аби трави передали свій аромат маслу з олією і ледь-ледь пом'якшали.

Зливаємо воду з пасти (залишивши з пів чашки, можливо треба буде додати), змішуємо з зеленим соусом, перчимо свіжозмеленим чорним перцем чи сумішшю персів, якщо хто солить страви - то присолюємо крупної сіллю. Якщо є потреба - додаємо трохи води, в якій вартість паста.

До столу не забуваємо подати тертий пармезан.