Миколайчики

І дітям, і дорослим на Миколая.

Скажете, миколайчики - лише для дорослих? Та невже? А придивіться-но до дорослих: у кожного з нас всередині є своя Внутрішня Дитина. У когось прихована глибоко-глибоко, занедбана, недолюблена, незадоволена. У когось - повсякчас прозирає у дитячій безпосередності, цікавості, наївності.

А можете уявити, що раніше далеко не всі діти отримували щось від Миколая?! Бо Миколая тоді в країну не пускали, а Дєд Мароз - Красний Нос подаруночки приносив лише на Новий Рік. Тож нині варто побалувати миколайчиками і дорослих "дітлахів".

Рецептів миколайчиків існує багато. І просто з купованого імбирного тіста, і з медом, і з мигдалем. І перепробувала я різноманітних рецептів чимало. Аж поки не згадала наш домашній рецепт "корзинок з кремом", в якому самі оті кошички з пісочного тіста були надзвичайно смачні! Як же ми з сестрою любили коли мама готувала їх, ми навіть без крему їх поїдали. А на сестриччине 14-річчя ми напекли їх удвох, багато-пребагато, так щоб вже наїстися досхочу. Досі це не можемо без сміху згадувати.

От саме на базі рецепту тих "корзинок" я й готую тепер миколайчики.

масло вершкове - 2 пачки (по 200 г)

цукру - 1 склянка

яйця - 4 штуки

розпушувач тіста або сода

борошно (4-6 склянок)

майонез

спеції - які тільки вам захочеться, головне щоб їх було немало: кориця, мускатний горіх, ванільний цукор, імбир сухий, гвоздика, куркума, перець духмяний, червоний солодкий.

Масло має бути м'яке, не з холодильника, тому краще його кілька годин тримати при кімнатній температурі.

Перш за все для миколайчиків маємо змолоти спеції. Бо якщо корицю, ванільний цукор, куркуму можна купити вже меленими, то гвоздику й кардамон таки треба змолоти самому. Ступка для цього, вірю, є в кожній родині. Дерев'яна, кам'яна, керамічна, фарфорова чи скляна - підійде будь-яка. Закидаємо у неї все, що нам подобається і ретельно товчемо.

Мені подобається, коли спеції знаходяться не десь у шухлядках, у пакетиках, а перед очима. По перше, це надихає на куховаріння. Отак зупинив погляд на зірі (вона ж - римський кмин): о, а давненько ми не готували м'ясо по-циганськи! Чи потрапив на очі майоран: а чи не пора приготувати бігус?

А по-друге, коли готуєш якусь страву і бачиш перед собою усю палітру спецій, то почуваєшся справжнім художником: а додам-но я цього року до миколайчиків ще трохи паприки, для "дорослих діток"! І як фінальний штрих - зеленого кардамону, для зігрівання.

Яйця збиваємо з цукром, додаємо усі можливі спеції, м'яке масло, трохи майонезу і досипаємо борошно. Дозування борошна "скільки ввійде" - це завжди складно й малоінформативно.

Місимо руками й підсипаємо борошна стільки аби тісто вже майже не липло до рук, але залишалось досить м'яким. Бо що більше ми додамо борошна - то твердішою буде випічка.

Тому вчасно зупиняємо себе, на вказані пропорції борошна зазвичай йде 4,5 -5,5 склянки. Ділимо тісто на порції-колобки, загортаємо їх у плівку й кладемо в морозилку. Це для того аби вершкове масло в тісті затверділо.

Хвилин за 15 можна дістати першу порцію тіста, розкачати її і вирізати формочками миколайчики. Зірочки, ялиночки, янгелики, дзвіночки - яку форму маєте.

Духовка тим часом вже розігріта до 180 градусів.

Перекладаємо печиво на деко, вистелене пергаментним листом - і в духовку. А самі тим часом продовжуємо вирізати й викладати на наступний лист. Але не забуваємо довідуватись до духовки, бо печиво печеться досить швидко. Готове печиво викладаємо на таріль і притрушуємо цукровою пудрою, в яку додаємо тих самих спецій (або ж готовий цукор зі спеціями).

Дім наповнюється святковими ароматами, до кінця випікання ви просочуєтесь ними від волосся до п'яток.

Дістаємо черговий "колобок" з морозилки і розкачуємо, вирізаємо, викладаємо, закладаємо, наглядаємо, витягуємо, перекладаємо...

Головне - встигати все і не проґавити час діставання готових миколайчиків з духовки.

З тієї кількості продуктів, що вказані у рецепті, виходить дуже багато миколайчиків: вистачить роздати усім дітям, друзям і сусідам. Проте і часу на це піде немало, години на 2-3 треба розраховувати.

Якщо у когось знайдеться після випікання бажання, а головне - сили, то можна прикрасити миколайчики якимись розписами харчовою глазур'ю.