Лінива риба-фіш

Трохи спрощений київський варіант гефілте-фіш

На двох немалих коропів беремо:

буряк - 3 штуки

морква - 3 штуки

цибуля - 2 великі

пастернак (якщо знайдеться) - 2 штуки

сіль

цукор

перець чорний горошком

перець духмяний

лавровий лист

олія

Звідкіля в Сашковій родині з'явився цей рецепт достеменно не відомо. Можливо, від сусідів, бо в дитинстві Сашкова родина жила на Євбазі. А от бабуся, родина якої жила на Воздвиженці, готувала тільки справжню єврейську фаршировану рибу, бо ж оточення зобов'язувало. Навіть його мама ще інколи це робила за всіма правилами. І це було не-ймо-вір-но смачно! Зазвичай, така фарширована риба входила до меню на її день народження. Те меню було строге і непорушне з року в рік: закуски, фарширована риба з овочами, качка запечена з яблуками і шарлотка. Так, навіть з опису видно, що не кожна печінка витримає таке пригощання. Тому ми влаштовували своїм печінкам розвантаження перед походом на гостину, підтримували їх за столом фесталами-ношпами, розбавляли те щедре частування винами й компотами. А таки свої порції риби, качки і шарлотки з'їдали і щиро дякували Сашковій мамі за загорнуті з собою "на завтра" величезні шматки шарлотки.

Проте інколи, на догоду часу, Сашкова мама робила й light версію, т.т. не фаршировану, але тушковану рибу з овочами. І що дивно: виходило анітрохи не гірше. А часу й сил потребувало значно менше.

Ми з Оленою так і не сподобились за життя Сашкової мами навчитись у неї готувати справжню фаршировану рибу (гефілте фіш), але хоча б "ліниву рибу фіш" таки осилили.

Готується вона не так вже й складно, не даремно ж - "лінива". Але часу все одно йде багацько, бо вся "фішка" цієї фіш в тому аби риба так добре протушкувалась, щоб усі кісточки розімліли і рибу можна було б їсти разом з ними.

Рибу (коропа чи щуку) чистимо, патраємо, ріжемо на порційні шматки, не надто тонкі, аби потім не розвалювались.

Всі овочі чистимо, ріжемо на не тонкі кружальця чи пів кружальця. І викладаємо шарами в чавунну каструлю чи гусятницю: шар овочів - шар риби - шар овочів.

Дуже важливо перекласти рибні шматки овочами, аби риба не прилипла одна до одної при тушкуванні. Бо потім буде складно діставати окремі шматочки.

Солимо, додаємо лаврових листочків, горошин чорного і духмяного перцю, 1-1,5 чайні ложечки цукру, заливаємо водою і трохи олії, закриваємо кришкою, доводимо до кипіння на плиті і залишаємо умлівати на найменшому вогні. Години на 2,5-4, не менше. Звісно, що за такий час вода може випаруватись, тому час від часу довідуємось і підливаємо гарячої води. Заразом і куштуємо на сіль-цукор: більйон має бути трохи солонішим, аніж суп.

Подавати цю рибу краще холодною. Та й діставати її з каструлі варто коли вже повністю охолоне. Бо гарячою риба буде розвалюватись.

Таке тривале тушкування надає рибі чудового кольору й неповторного аромату.

До риби Сашкова мама завжди подавала хрін, причому білий! Для мене це було подвійною несподіванкою: по-перше, поєднання риби й хріну, а по-друге, що хрін може бути білим, без бурякового соку.