Бузинове варення

Дуже незвичне і рідко коли зараз його зустрінеш!

І це для мене дивно, адже бузини в Україні багато і росте вона будь-де: обабіч доріг, на узліссях, біля хат. Саме вона най-найперша розкриває свої зелені листочки навесні, а влітку наповнює вечори п'янкими ароматами білих суцвіть. Чому ж її ягоди так мало використовуються в традиційній українській кухні? Принаймні, в нашій родині ніколи нічого не готували з бузини. І вперше це незвичне варення я покуштувала аж в університетські роки. Мені аж досі незручно згадувати про це. Бо ми, киянки, тоді допались до баночки з бузиновим варенням нашої колеги по ансамблю, якій це варення передали з дому, з Золотоноші. І не подумали про те, що це ж ми - вдома живемо, нас батьки годують, а Люба - в гуртожитку!

Коли я вперше надумала зварити й собі бузинового варення аби навернути до нього свою родини, то найбільшим прихильником цих солодощів став... наш кіт! Пуфік не просто його наминав, він вимагав добавки вареннячка!

Отож, для варення з бузини беремо:

2 кг ягід чорної бузини

1 кг цукру

Суцвіття з ягідками миємо, відділяємо ягоди від гілочок, засипаємо цукром і варимо в кілька прийомів по 115-30 хвилин. Надалі є 2 варіанти приготування: або ж перетираємо через сито аби відділити рідину від кісточок - отримуємо чудове желе. Або ж залишаємо як є - маємо варення з досить незвичним хрумтінням від кісточок, що чимось нагадує хрумтіння кіноа.

Розливаємо в баночки. І дивуємо друзів і знайомих!