• Подружні подорожі

Зелений борщ з кропиви

Традиційний український зелений борщ.



Головне - не проґавити момент коли з'являється молоденька кропива. Десь у квітні, коли пробивається на весняному сонці перша трава, на наших базарах з’являються пучечки кропиви. В дитинстві, у бабусі в селі ми з сусідкою Свєтою ходили рвати кропиву. Про захисні рукавички тоді ніхто й не чув, рвали просто руками, підбадьорюючи себе, що це страх як корисно!

Кропиви варто купити кілька пучечків, вона увариться. А також добрячий пучок петрушки, кропу й зеленої цибулі. Якщо вдасться знайти ще й молоденький часник - то взагалі чудово.

Решта компонентів борщу традиційні: картопля, морква, цибуля. Як і звичайний борщ, зелений можна варити з м'ясом, на бульйоні або ж пісний.

Період молодої кропиви часто збігається з періодом Паски. Тож якщо варимо зелений борщ перед Великоднем, то скоріше це буде пісний, без м'яса. А якщо після свят - то вже з м'ясом: свиняча порібринка, чи може свинячий хвіст з охвостям - найкращі шматочки для цього борщу.

У зварений бульйон чи просто в киплячу воду кладемо порізану картоплю, лавровий лист, кілька горошин чорного перцю й варимо хвилин 20-25 доки картопля почне розварюватись, надаючи борщу наваристості й густини.

На сковороді обсмажуємо моркву й цибулю, на соняшниковій олії, навіть можна взяти трохи нерафінованої - так смак буде більш домашній, селянський.

Тим часом кропиву перебираємо аби не було бур'яну, гілочок чи ще якого бруду, бо ж росте вона зазвичай у найзахаращеніших місцях. Промиваємо, складаємо у каструльку й заливаємо окропом. Хвилин на 5-10. Зливаємо воду, відтискаємо - і з нашого величезного пучка свіжої кропиви залишиться невелика темно-зелена грудочка. Ріжемо кропиву, зелену молоду цибулю, петрушку й кріп. І закладаємо в каструлю з картоплею спочатку зелень, а за кілька хвилин - і моркву з цибулею.

Даємо поваритись хвилин 3-5 (довго кип’ятити не треба, щоби весняна зелень зберегла свій яскравий колір та поживні речовини) і починаємо заправляти: солимо, перчимо чорним меленим перцем, трохи цукру, трохи оцту або лимонного соку. Смак зеленого борщу ніжніший, ніж червоного, проте також має бути і солодкуватим, і трохи з кислинкою. Описувати смак страви, якої не куштував ніколи в житті - марна справа. Проте кожен українець борщ любить, а, отже, і має вміти його варити.

Якщо смак задовольняє - даємо прокипіти разом іще 2 хвилини та вимикаємо вогонь.

Традиційно зелений борщ подається з вареним яйцем, свіжою зеленню (молодий часник, кріп) та сметаною, які кожен на свій смак додає до своєї тарілки.

Зеленим борщем можна балувати себе не лише навесні, а влітку: використовуємо вже не молоду кропиву, а лише верхні листочки високої кропиви. А також в нашій родині часто готувався зелений борщ з лободою - рослиною, яка рятувала українців в часи голодомору. Вона й досі росте на наших городах як бур'ян, який, втім, ніхто не виполює. Ба, навіть на базарах вона з'являється все частіше.

Борщ з лободою, як і борщ з кропивою для мене є згадкою про дитинство в селі, бо далеко не кожен городянин має можливість готувати такі страви.

2 перегляди

Останні пости

Дивитися всі