14 січня 2026

Пішла шоста доба без опалення. Все ще не страшно, але є розуміння, що не підключаються бо

фізично не вистачає одного сантехніка на всі будинки мікрорайону одночасно. Тому сусіди поспілкувались телефоном з ним, отримали інструкції що де треба відкрити / закрити і зранку самі запустили опалення у нашому під'їзді. Батареї наповнились теплом, квартира миттєво змінила клімат на затишніший і навіть настрій збадьорився.

Але електрики нема вже більше 36 годин. Гаджети розрядились повністю. Є павербанки, але нема прогнозу коли можуть дати електрику (бо діють не планові, а екстрені відключення), тому важко розрахувати наскільки їх вистачить.

Пішли на роботу з думкою а бува там зараз є електрика. Ні, світла і там нема. Пішли в пункт незламності, який тут поруч і ми повз нього проходимо кожен день як йдемо на роботу-з роботи. Людей майже нема, крім нас - ще одна жінка з компом. Аж тут в пункт заходять журналісти з Нідерландів. Ну, слово за слово, трохи їм розказали як ми тут вживаємо.

Потім підходять журналісти з 5 каналу. Ніхто з відвідувачів не захотів давати інтерв'ю (вже було 3 жінки), ну то я, звісно, зголосилися.  Голова, трясця, немита, але треба ж розказати, що не все так погано. І про те як сусіди самі підключили опалення сьогодні теж 😉

І тут - о чудо! - у чаті нашого будинку пишуть, що дали світло! Похватали всі гаджети і гайнули додому, разом з голландськими журналістами. Вдома чаювали, розмовляли. Про виживання, про підтримку, про волонтерство, про історію, про міжнародну політику, про корупцію, про все. І світло вже вимкнули (думаю, години 3 воно таки у нас було), а ми собі теревенили.

Було чудове питання у журналістів: а що би ви хотіли сказати нашим (т.т. нідерландським) читачам? Перша думка: про допомогу. Але ж європейські країни і так допомагають нам усі ці 4 роки Великої війни. І на державному рівні, і на рівні громад.

Попередити про те, що після нас черга буде за ними? Що якщо зараз не зберемось усі разом для розгрому, так, саме розгрому, а не якихось тимчасових домовленостей, росії, то в майбутньому ці напади можуть повторюватись вже в Балтії, в Румунії, а можливо і в більш західних частинах Європи - логіку путіна зрозуміти важко. Так, це важливо донести до європейців. Але будемо чесними: коли війна йшла в інших країнах - чи дослухались ми свого сумління? Чи вимагали від своїх урядів допомагати Грузії усіма можливими і неможливими способами? Чи вимагали перервати будь-які стосунки з агресором? На жаль...

А саме тоді, з захвату Грузії і відсутності однозначної єдиної реакції цивілізованого світу на цю агресію, і веде початок оця наша війна.

Я добре пам'ятаю той вечір - 08.08.2008. Ми були з друзями у заміському ресторані. Прочитали в мережах про вторгнення росії в Грузію. Обговорювали, тривожились, обурювались. Але ніхто тоді не розумів, що того вечора світ змінився. І ніхто не міг передбачити чим те вторгнення обернеться для нас. Ефект метелика...

Щойно вимкнулась електрика (тепла підлога) і зайшло сонце, то в квартирі відчутно похолодало. Відчутно. Знову влізли у штани з начосом, светри. Спати вирішили вже не під ковдрою, двома пледами і спальником, а всього лиш під ковдрою, одним пледом і спальником- все ж таки батареї гріють потроху.

В цілому - чудовий день )

день наступний

день попередній