Сьогодні завезли в лікарню чергові 60 банок тушонки (бо на під’їзді нові поранені, значна кількість). А також постільну білизну, рушники, ковдри, футболки, майки, труси, штани – все, що ви зібрали для поранених. Вдячність від медиків з ортопедії – без-меж-на! Бо лікувати вони лікують найкраще (це знаю за відгуками хлопців, які там лікувались і зараз вже ходять), а от з харчуванням і побутом в обласній – не склалось. Дуже, дуже вдячні за нашу допомогу. Надійну, постійну, не о

Сьогодні - Покрова і День Захисників і Захисниць. Ось вже кілька років як це свято стало одним з головних у країні (хоча запроваджено воно було досить давно). Нині ЗСУ - надія країни на виживання, на існування. Їдемо в лікарню привітали наших "підшефних" поранених в ортопедії. Закупили домашніх наїдків: найсвіжіше сало, домашня ковбаска, домашні пиріжки - від фермера Тоні. Ніко з "Грузинської випічки" насмажили зранку картоплі, ще парує в сумці ("ніяких грошей, нам хлопці з

Сьогодні надзвичайно насичений і фантастично позитивний день. По-перше, генератор для 54 ОМБ, на який ми кидали гроші з нашого сусідського фонду, вже купили і вже сьогодні він поїхав до хлопців. А також до хлопців поїхали всілякі домашні смаколики: сало, кров'янка, пиріжки і штулелі від наших фермерів, млинці від сусідки Ірочки, пиріг від сусідки Люди, соління й хачапурі з Печерського базару, домашня консервація, варення, овочі. І навіть корм для ротних котенят, бо Пе

Мої неймовірні вірні сусіди, друзі, знайомі і навіть незнайомі підтримки! Давно не звітувала про нашу з вами роботу. Ось дещо з того, що наш мікроволонтерський фонд зробив за останні кілька тижнів: - закупили в нашу підшефну лікарню кільканадцять коробів вологих серветок і пелюшок, бо якась нестиковка в логістиці лікарні сталась: новоприбулих багато, а поставки затримались. А це саме те, у чому перевага отаких маленьких фондів: ми завжди поруч, ми можемо "закрити" якісь

І знову черговий звіт про нашу з вами, сусіди, допомогу. За останній місяць ми з вами: - закупили спеціальні шорти-труси для малоходячих поранених: 10 шт на липучках, 10 шт на молніях. Повірте, у відділенні на це завжди є попит. Підприємство, яке шиє цю мед.білизну вже знає нас і завжди продаж з 10% знижкою, для хлопців. - "вдягли" мам, дружин і сестер поранених з відділення ортопедії: стільки справді зручного, домашнього одягу ви всі принесли, що тепер у сестри-хазяйки відді

В суботу мала перший в житті досвід власної невеличкої виставки-продажу. Все завдяки тандему "енерджайзерів" Наталки Діденко та директорки музею в Пирогові Оксані Старак-Повякель. Удвох вони й організували виставку, й мотивували мене до "виходу в люди". Тож завдячуючи їм та зацікавленим покупчиням вдалось вторгувати дещо: 60 банок смачної тушонки сьогодні відвезли у відділення ортопедії. Так, так, зараз я оцінюю свої вироби виключно в банках тушонки для поранених чи в ко

Хлопці з фронту просять прислати .... "БілизнУ"! Бо так смердять навколо тушки "хароших рускіх", яких ніхто з зими не прибирав, що дихати не можливо. Шлемо і "Білизну", і спреї від комарів і кліщів, і кілька ящиків мівіни (бо попри Петрові кулінарні здібності для швидкого перекусу "на нулі" - це найкраще). Продавчиня Ангеліна з інтеренет-магазину, десь з Дніпропетровської області, де я цю мівіну купую вже кілька разів, пропонує мені (сама!!!): "я накидаю хлопцям в посилк

Перед Великоднем закупили у фермерів паски, домашню ковбаску, кров'янку, підчеревину, помідори-огірочки у пані Олі з нашого Печерського базару, два вечори розписували з сестрою і племінниками писанки - 10 десятків. І вранці раненько все загрузили в машину, привезли в лікарню й розвезла по палатах. Хлопці навіть навбитки писанками цокались (ті, що з руками і лежать на ліжках поруч). Дякую Вам, друзі, сусіди, рідні, за підтримку хлопців!

Знайомий постить і постить всілякі дописи про зраду офіса Президента; про те, що навмисно посилають зараз на фронт найкращих; про свої розрахунки звідки краще наступати і коли. Суцільні зневіра, сумніви й страхи. А я якось повз це пролистую. Який там з мене спеціаліст з військової справи?! От посилки зібрати хлопцям на фронт, млинчиків їм гору насмажити туди, пиріжечків. Знайти їм спальники, матраци, турнікети. Не в якихось глобальних масштабах, а для конкретних підрозділів,

Млинці, млинці, млинці. Ми з сусідкою Ірочкою смажимо їх кілька разів на тиждень. Для хлопців на фронт. Поки ще погода дозволяє пересилати продукти (бо з передової на базу за посилкою приїжджають далеко не кожного дня. Хоча дійде посилка за 1 день, проте чекати на водія може і 3 дні, і 6), ми намагаємось хлопцям щось домашнє, смачненьке висилати.     Сьогодні - млинці для Петруся і його побратимів. Сусідка його ніколи не бачила (як, втім, й інших хлопців, яким ми шлемо ці пос

Зранку смажимо млинці. Я, сусідка, ще сусідка. Сестра привезла свої млинці ще вчора звечора. І кілька сусідок теж.    А потім млинці - в термосумку, сметану і соуси - в іншу сумку, і - в лікарню. Навіть не знаю, від чого хлопці були у більшому захваті: чи від смачних гарячих (!!!) млинців зранку, чи від того, що це від звичайних киян.      "Аж домом запахло в палаті" - так один з поранених сказав. І по їхніх посмішках і потеплілих поглядах це було помітно.      Літала палатам

Знову коротенький звіт за останні пару тижнів і нові ініціативи.     Отож, відправила теплі речі, які ми з вами, сусіди, плюс мої друзі, партнери, замовниці, зібрали: На Миколаїв - 4 коробки (118 кг) На Лозову - 4 коробки (145кг)    Ті речі, які ми відправляли раніше, вже роздали. В Миколаївському осередку переселенці з харківщини поділились з херсонцями. І з Лозової, і з Миколаєва, і з Херсона нам усім передають величезну подяку. Яку я переадресовую вам, мої небайдужі сусіди

Сусіди,  мої найкращі у Києві сусіди! Короткий звіт про те  що ми з вами разом зробили. Боюсь, що не буду дуже точною і послідовною, бо не пам'ятаю коли писала попередній раз, але за останні кілька тижнів ми з вами:      - зібрали теплі (і літні - це на майбутні відправки) речі для переселенців і для поранених. От чесно, не думала, що після Бучі, Ірпеня весною, потім після Куп'янська, Ізюма влітку у нас ще щось лишилось. Аж ні - принесли стільки, що наш з Сашком невеличкий

"Не будемо більше разом з москалями святкувати!", - заявили діти, племінники і внучка, - "будемо святкувати Різдво як всі європейці!" У тому, що підемо колядувати до хлопців у лікарню, я не сумнівалась давно. Встигнути написати сценарії, вивчити колядки - та запросто! Сценаріїв аж 3 різних написали, аби сусіднім палатам не повторювати одне й те саме. Пиріжки замовили нашим фермерам з Рокитного, пухкі, ароматні такі домашні-предомашні.    Сестричка на радощах, що перед святами

"Хрещена, а що ти робиш, коли нема електрики?" - цікавиться Богдан, мій племінник і хрещеник. О, та в мене багато всього є в запасі: мотати мотанки (це якщо вдень і ще світло); помити голову (це якщо нема бомбардувань і можна ризикнути випустити воду з ванної, яка тепер завжди тримається про запас на випадок вимкнення. Але після миття знову обов'язково наповнити ванну!); зайнятись приготуванням вечері (в налобниках), з'їсти її при свічці і піти спати. Ми, ті що зали

Аня-старша на свій день народження попросила ніяких подарунків не робити, а кидати гроші на її картку для потреб поранених. "Уявіть,- пише мені - назбирали трохи більше 32 тисяч!" Аня помчала в Metro, закупила тушонки й солодощів і привезла в "наше" ортопедичне відділення лікарні. Лікарняні харчі медперсонал доповнює за можливості волонтерською тушонкою, якої зараз обмаль. Я бачу як світяться очі Ані: це точно найкращий подарунок на день народження! Увечері заходять в

- А шо це Ви і в вихідний на роботу? - дивується консьєржка в будинку, де маємо офіс. Вона з'явилась не так давно, місяців два тому, ще не всіх мешканців знає. Але нас з чоловіком запам'ятала, ба більше, ми з нею знайшли спільну тему - квіточки, і я вже отримала в подарунок кілька кущиків тисячолисника: війна війною, а саджати зараз саме час. - Та, таке, у нас тепер не те шо офіс, а якийсь перевалочний пункт: одяг для поранених, одяг для дітей Харківщини, ящики з яблуками й м

Вертольоти медичної авіації видно з вікон нашої квартири, а також чути з офісу, бо поруч – військовий госпіталь. Влітку це був один, вряди-годи - два вертольоти. З кінця серпня – два зранку, два вдень. І це ж не просто – вертольоти. Це поранені, поранені, поранені. І в нашій лікарні сьогодні теж поповнення. Пізно увечері дзвонить медсестра: "Привезли новеньких. Треба б кілька днів їх підгодувати. Чи зможете завтра ваші вареники зробити?". Та звісно ж! Хай і не домашні, бо

«Оксанко, як Ви? В якомусь проекті зараз, десь допомагаєте? Я щось не знаю куди себе приткнути. І роботу кидати не можна, а користі від мене там мало» - це від Ані-старшої. «Приглядаюсь до всього – але поки не бачу де потрібна. Без медичної освіти в парамедики не візьмуть. Допомагати, як ми ото з тобою до Госпітальєрів їздили, можу лише в неробочий час. Бо без роботи залишитись зараз – то зовсім скрутно. Але ж треба щось робити!!! Давай думати!!!!» - це від Нати. «Дошиваю с