25 грудня 2022

25 груд. 2022 р.
Читати 1 хв

Оновлено: 16 бер.

"Не будемо більше разом з москалями святкувати!", - заявили діти, племінники і внучка, - "будемо святкувати Різдво як всі європейці!"

У тому, що підемо колядувати до хлопців у лікарню, я не сумнівалась давно. Встигнути написати сценарії, вивчити колядки - та запросто! Сценаріїв аж 3 різних написали, аби сусіднім палатам не повторювати одне й те саме. Пиріжки замовили нашим фермерам з Рокитного, пухкі, ароматні такі домашні-предомашні.

Сестричка на радощах, що перед святами цілих 3 дні не вимикали електрику, напекла миколайчиків. Марина з дівчатками з базару печиво принесли. Я у свят-вечір різала лимони з медом: 12 баночок для хлопців як 12 страв на різдвяну вечерю для родини.

І куті на всі палати теж стачило: і я наварила, і Наталка, і Віка. Хай по ложці - зате усім дісталось!

14 палат, у кожній окремо, хвилин по 10 колядували. І про Пуйла, і про Єнотика, що втік з москальського полону, і про Бориса Джонсонюка, що Джавеліни нам привіз.

Дякувати Наталці й Віці з хору, що прийшли нам на допомогу, бо співаємо ми натхненно, проте далекі від досконалості. А хотілось же хлопцям заколядувати якнайкраще.

Таки трохи притомились. Але воно того варте: які ж щасливі були і хлопці, і їхні родичі, і медичний персонал!