09 березня 2022
Оновлено: 11 бер.
– Де ти була?!!! Ти волонтериш чи на кухні готуєш? Щоб мені в вісім вже була тут! - "ніжно" зустріла мене Григорівна коли я зранку повернулась з домашньої побивки з величезним коробом ланч-боксів і пластикових контейнерів, які зібрали для мене мої сусіди. Нам не вистачає невеликих ємностей, а треба передавати харчування на блокпости і в ізолятор (так, ковід, як не дивно, з початком війни не зник), то я знову кинула клич у групу нашого будинку: відгукнулась сусідка з мого під’їзду, яка колись займалась домашніми обідами і в підвалі у неї зберігались два величезних ящики ланч-боксів і одноразового посуду. Як же я люблю своїх сусідів!
"Волонтер" в розумінні Григорівни – це майже лайка.
"Та оті всякі волонтери!"
"Григорівна, ми ж теж волонтери"
"Які ж ви волонтери?!!! Ви ж повара. І ото прийшли помагати на кухні – то готуйте, а не волонерством тут займаться!" Отаке розуміння :)
Аня-старша все ще хворіє. Пише, що їй не краще, а гірше. Бідна дитина! Зіна написала, що працює (ІТ) – не прийде сьогодні, а можливо лише у п'ятницю. Ну, і то було б добре.
Ми вже розіслали запити по всіх волонтерських чатах, але підмоги нема. І тут – о диво! – Петрович приводить чоловіка: знайомтесь, кухар! Справжній!!!!!!! Зможе працювати 2 доби через 2 доби. Неабияка допомога!
Нас сьогодні семеро, справляємось начебто непогано. Щоправда, з борщем трохи лажанулись: Петро кинув до 50-літрової каструлю курки, які планувались на завтрашній зелений борщ. Грім і блискавки, звісно, посипалися на голови всіх. Але ж борщ який смачний вийшов!!!! І бійці дякували окремо за борщ, і наші офіціантки, котельщиці, грузчики.
Петро розповідає, що подзвонив йому давній знайомий (не приятель), запитав де і що робить.
– На кухні волонтериш? Класно! А я оце сиджу вдома, роботи нема
– То приходь до нас!
– А скільки платять?
– Та ніскільки, я ж кажу: волонтер!
– А-аааа, ну нє, мені це не підходить.
Петро відразу ж по розмові й видалив його з своєї телефонної книжки.
Сам Петро з великими труднощами до нас потрапив. Він живе неподалік, на Печерську, а працює – то взагалі через дорогу у ресторані. Кілька разів приходив на призивний пункт, та йому усе відмовляли, мовляв, зачекайте, зараз вже набрали. Аж поуки він краєм вуха не почув,що потрібні кухарі.
- Я, я кухар!!!! Готовий прямо зараз йти, я ж тут з речами вже кілька днів приходжу!
Отак йому вдалось призватись до ЗСУ. Пощастило!