31 липня 2025
Оновлено: 12 серп. 2025 р.
З ночі масована дронова атака на Київ, з різних напрямків. Дзижчання дронів таке огидне: чуєш як він наближається, потім віддаляється, знову ближче. Враження таке ніби ніхто його не відстрілює, а він крутиться і крутиться біля твого будинку.
Всю ніч працювала ППО, стрекочуть стрілкові мобільні групи. А дзижчання не зникає і не зникає.
Не підходимо близько до вікон - попереджають про це це не раз, бо є ризик, що куля від андиронової потрапить у вікна. Ще й штори на ніч обовязково зашторюємо - примарний захист, та хоч якийсь відсоток, що осколки зупиняться. Бо ліжко - зовсім поруч з балконом.
Зазвичай я продовжую спати і під будь-які обстріли. Проте цього разу Сашко зганяє мене з ліжка в коридор - теж примарне укриття "між двох стін". В нашому коридорчику оті самі кілька сантиметрів "між двох стін" мінімальні: вистачає Сашку сісти на ослінчику, а я скручуюсь клубочком на пледі і намагаюсь заснути. Саме в такі моменти мене мучить совість: от у мене ж ніякого страху нема! То чого я сиджу тут, а не йду на фронт? Чи хоча б в Госпітальєри?
Я не маю для себе відповіді. Можна вишукати всілякі відмовки: вік, зір (ні стріляти, ні голкою у вену попасти). Але насправді я усвідомлюю, що то - всього лиш відмовки. Аби було бажання - знайшла б своє місце там!
Під ранок гупнуло добряче - точно не дрон і не ППО, але за досвідом розрізняємо, що то далеко від нас. Так і є: пишуть, що у Святошинському районі ракетою знищено один під'їзд житлового будинку, під завалами люди. Знову дим над містом, знову чорний ранок.
Під завалами того будинку загинула ціла сім’я переселенців з Донеччини — Ірина Гуменюк та двоє її донечок, Аліна й Анастасія, які уже двічі міняли місце проживання, тікаючи від війни. Батько загиблих дівчат - на фронті, ЗСУ.
«Тікати з двома дітьми на руках із Макіївки у Харків. Починати нове життя. Облаштовувати новий дім. Шукати нову роботу. Знайомитися з новими людьми. А потім у 2022-му їхати в Київ. І знову починати жити заново. Нові умови, новий дім, нові школа й робота, нові люди навколо. І лише зрідка відвідини Харкова, який встиг стати рідним. А цього разу вони не встигли здійснити заплановану поїздку», — розповіла вчителька Аліни
У тому ж під'їзді загинуло молоде подружжя Ламехових з міста Слов’янськ Донецької області, їхній 2-річний син і ненароджена дитина. Пара виїхала зі Слов’янська до Києва влітку 2022 року. Перед цим дівчина декілька місяців мешкала в Німеччині, куди поїхала після початку повномасштабного російського вторгнення.
Загалом за цю ніч від атаки загинула 31 людина, у тому числі 5 дітей. Наймолодшій дитині було всього два роки. Поранено 159 людей, 16 із них — діти.
Останнім часом Європа намагається повернути українців додому: не так вже там у вас і небезпечно, особливо у Києві чи на заході країни. Так і є, в порівнянні зі Слов'янськом чи Покровськом у нас тут куди безпечніше. Прильотів у рази менше, і КАБи не дістають.
Та й ми самі, оті хто нікуди не поїхав, хто живе тут вже четвертий рік під обстрілами, теж ставимось до "виїждженців" не надто приязно: виїхали, живете там за чужий, європейський, рахунок, ще й нас, українців, тим позорите. Бо європейці думають, що ми всі отакі - боягузи і нахлібники. Повертались би вже додому, принаймні до Києва - ми ж тут живемо, то й ви зможете!
А ось такі випадки ламають всі стереотипи...