16 лютого 2013

П'ятий (п'ятий!!!!!!!!!!!!!!) день не вимикають світло. Працює ліфт. Працює усе! Скороварка у доньки, електрична духовка у нас!

Готуємо вечерю і вперше за довгий час не готуємо свічки (про всяк випадок), вечеряємо при електричному освітленні. Донька й внучка завітали сьогодні на родинну вечерю: піднялись ліфтом, а не пішки, ми запікали качині грудки в духовці, нарешті змогли зробили домашню шарлотку, увесь вечір просиділи на кухні біля нашого екологічного саморобного електрокаміна, під розмовну класичну музику з радіоприймача!

Пояснювати це комусь, хто не пережив 5 місяців відключень – марна справа. Та й навіщо???!!! Навіщо мені витрачати сили й енергію на роз'яснення того, як ми виживали без електрики і як зараз... Пояснювати тому, хто свідомо виїхав звідси??!!! Моя троюрідна сестра зараз з дітьми в Одесі. Вони встигли виїхати з Херсонської області майже в останній момент і перші кілька місяців прожили у Вінницькій області. Коли звільнили Херсон вони переїхали ближче до дому. Зараз кілька разів на місяць навідуються до своєї хати у Комишанах, під Херсоном. Жити постійно там небезпечно, кацапи стріляють з лівого берега Дніпра з усього з чого можуть. Але за можливості Оксанка їздить додому, прибирає хату, двір, готується до весни. Каже, що хочеться додому, аж викручує.

І разом з тим по ТБ йдуть всілякі сюжети, де одесити з дітьми живуть в еміграції в Німеччині, їхніх дітей б'ють (не німці, звісно, а кацапи, що живуть там). Але ці одеські мамашки продовжують там жити. Чому?! Чому для одних повернутись в Одеську область – це вже майже додому, бо тут безпечно, а для інших - нормально продовжувати жити в Німеччині, навіть якщо там б’ють та знущаються над твоїми дітьми?!

Увечері ми з Сашком їдемо з лівого берега: на правому густо димить ТЕС. Та, що на Корчуватому. Та, в яку москалі цілили кілька разів. Вона працює!

Вдома з висоти нашого 9 поверху довго, уважно і радісно дивимось у вікно: світиться увесь квартал, усі будинки навколо! Світиться все місто. Якщо почитати новини – то світиться вся Україна, окрім хіба що Одеської області (де наша троюрідна сестра), бо там кацапські ракети наробили лиха. Проте і там усе постійно ремонтується, підключається , відновлюється.

А ми відчуваємо гордість за наших непоказних героїчних енергетиків, людей, що зараз несуть нам світлою. Нам радісно разом з українцями, які вже майже тиждень живуть без вимкнення. Це і є наша чергова перемога над темрявою, над москалями! Дякуємо усім, хто працює на Перемогу!

А буде ще й велика Перемога. І зникнуть планові і непланові відключення. І перестануть гудіти генератори на вулицях мого міста. Але я ніколи більше не скажу, що ці труби псують мені краєвид! Ні, вони димлять - отже, вони дають моєму місту електрику і тепло! І ніколи не буду бурчати, що цю потворну Бабу Катю (як кияни її охрестили) треба прибрати. Ні, нехай і надалі грозиться клятим москалям! Не випадково, зовсім не випадково, поставили її саме отак, в напрямку московії!

День наступний

День попередній