Вимикання світла вже тривають більше 3 тижнів. Поки не регулярні: кожного вечора оприлюднюють графік на завтра, за групами. Було б зручніше аби як в попередні роки був сталий графік для кожної групи на цілий тиждень, тоді можна щось собі планувати на кілька днів наперед. Але поки енергетики борються з наслідками москальських обстрілів досить оперативно, тож час відключень потроху зменшується день від дня. Проте така позитивна динаміка була лише до суботи, 8 листопада. В ні

Ніч масованих обстрілів по Києву. Спочатку балістика, потім шахеди, потім - "Кинжали" і крилаті ракети. Гатять по ТЕЦ-5, ТЕЦ-6. Влучання є, наскільки сильні - буде видно по тому, коли відновлять нормальне електропостачання. Поки ж - екстрені відключення вдень і на вечір вже з'являються графіки аварійних відключень. Ми до цього вже готові, це вже було і взимку 2022/23 і влітку 2024. Головне - аби графіки дотримувались, тоді все можна встигнути. Але з якогось дива у нас вдома е

Уночі росія обстрілювала 32 ракетами різних типів і близько 500 дронів - одна з наймасовіших атак за останній час. І одна з найефективніших, на жаль. Бо вражено багато енергетичної інфраструктури. Полтава, Суми, Запоріжжя - без електрики. Київ майже увесь без води, електрика є у кількох районах. У Києві і Запоріжжі - прильоти у багатоповерхівки, є жертви. Ми блекаут переживали взимку 2022/23 року і влітку 2024, ніби готові до всього: завжди маємо заряджені павербанки, лі

Черговий масований обстріл Києва. Били всю ніч. Зруйновані будинки, магазини, кафе в різних районах, пошкоджена залізнична інфраструктура — пасажирські поїзди йдуть об’їзними маршрутами. Від пожеж небо затягнуло чорним димом, місто наповнив запах гару. Міська влада радить зачиняти вікна, але хто зробить це в літню спеку? Лише під ранок вітер розніс дим і запах. Пожежники, рятувальники, медики працюють без перепочинку. Традиційно пишу друзям за кордон: «Живі. Все нормально». І

Почались відключення електрики і в Києві. Поки що в графік не часто попадають: то є відключення, то нема. Цієї ночі вимикали на 6 годин, потім 3 години була електрика і знову на 4 години вимкнули... Вдень переважно не вимикають, то ж працювати можна. Але ж то для всіх вже таке звичне, після минулих блекаутів, що навіть у сусідській будинковій групі (де щойно зникла вода - так одразу чийсь розпачливий допис: "Ну шо таке? Де вода?!") ніхто ні чичиркнув! До всього вже п

Обстрілюють інтенсивно. І ракетами, і дронами.По Києву цієї осені не так часто, як було минулої. Здебільшого спрямовують дрони на західні регіони. Особливо на Хмельниччину, на Старокостянтинів. Там давній військовий аеродром. Чи то москалі думають, що там вже стоять обіцяні F-16. Чи біс їх знає. Але обстрілюють той регіон дуже інтенсивно. В сусідньому містечку живе Катя, моя колега по університетському ансамблю. Після закінчення нашого університету поїхала служити разом з чо

Пішла низка зустрічей з повертенцями. Тимчасовими повертенцями. Насправді, це дуже складно. Хай вони тимчасові повертенці, хай і фінішні повертенці (а хто зна чи це вони й справді повернулись, чи знову здриснуть?). З ними не знаєш про що говорити. Про те, як підготуватись до наступного осінньо-зимового сезону? Але вони не пережили попереднього сезону, не знають чи краще тримати морозилку загруженою повністю чи розгруженою зовсім; не знають скільки годин тримає будинок тепло

За травень місяць москалі обстрілювали Київ частіше аніж через день, чи то шахедами, чи то ракетами, чи й тим й іншим. Точніше буде сказати – через ніч. Навіть ті, хто не реагував раніше на тривоги (і не лише як от ми з Сашком, маю багато знайомих хто не зважає на сирени і продовжує спати вночі), зараз хочеш-не хочеш таки прокидаються щоночі, бо вікна й балкони відкриті, сирена завиває, потім за вікном немилосердно гупає й бухає. А вже ті, в кого діти, то й раніше не спали по

Надвечір'я, середмістя Києва, парк Шевченка. Біля одного фонтану - бажаючі вчать сальсу. Біля іншого - грають вуличні музики. Невеличкі черги біля кіосків з кавою, з морозивом і біля міні-кафе з млинчиками. Починає звучати сирена: першою завиває десь здалеку, від оперного, потім підключається з боку університету, врешті ще одна, зовсім поруч, з Терещенківської, доєднується до тріо. Їм аккомпонують сирени з мобільників. Жодної біганини, жодної паніки, ніхто нікуди не зникає. П

В суботу заховали зимові речі: теплі спортивні штани, які купила восени собі й Сашку в очікуванні страшної зими, ми вдягнули всього лиш 2 дні - в блекаут. Зимову куртку цієї зими взагалі не вдягала, навіть в блекаут, навіть у квартирі. У неділю прибрала свічки з кімнат і кухні, склала на своє місце у шафку. Адже світло не вимикають вже більше місяця. Підвісний ліхтар у ванній і світлодіодні гірлянди у вітальні ще поки лишили. графік відключень теж ще висить на холодильнику.

Зібрались родиною і друзями на Масляну. Порахували, що це ж ми останнього разу святкували Масляну аж 3 роки тому: 2021 був ковід, 2022 - вже війна. Млинці, начинки, пісні і багато, просто аж неймовірно багато сміху. Здається жодної попередньої Масляної стільки не реготали Так, це може видатися дивним, чи й недоречним: тут війна, а ми веселимось. Але у тім-то й річ, що саме цього воєнного року ми так відчули оце довогоочікуване свято весни: ми пережили зиму, вже більш я

П'ятий (п'ятий!!!!!!!!!!!!!!) день не вимикають світло. Працює ліфт. Працює усе! Скороварка у доньки, електрична духовка у нас! Готуємо вечерю і вперше за довгий час не готуємо свічки (про всяк випадок), вечеряємо при електричному освітленні. Донька й внучка завітали сьогодні на родинну вечерю: піднялись ліфтом, а не пішки, ми запікали качині грудки в духовці, нарешті змогли зробили домашню шарлотку, увесь вечір просиділи на кухні біля нашого екологічного саморобного еле

Сьогодні поховали Інну Петрівну, маму моєї подруги. Поки оформляли документи на поховання зі здивуванням дізналась, що народилась вона в Росії, в Ставропольському краї. В евакуації. Мама виїжджала з нею в животі під звуки бомбардувань у жовтні 1941, втікаючи від війни. І поховали Інну Петрівну під час війни, під звуки повітряної тривоги. Чи буде коли в Україні покоління, якого не торкнеться війна?! Херсонщину знову обстріляли. І наші Комишани теж. Сестра й батьки - вмит

Суботній сніданок почався під звуки вибухів за вікном. Але ми з Сашком абсолютно спокійні, адже вчора попереджали, що сьогодні будуть працювати сапери. Воно, звісно, якось дуже гучно бухкає, чисто тобі ППО. Проте сирени не було, тож неспішно насолоджуємось сніданком. Аж ось і повітряна тривога, хвилин за 5-7 після вибухів. Виявляється, обстріл був з півночі, з території Білорусі, наземними балістичними, а не з літаків, а такі ракети нашими ЗРК не відслідковуються, тому си

Маланкуємо. Хоч наша родина й перейшла з цього року на святкування Різдва за григоріанським календарем, разом з усім світом, та серед друзів-знайомих ще є родини, які принаймні ці свята ще за старим календарем святкують (хоча до кінця року вже хочуть перейти на григоріанський). Взагалі цей рік дав величезний поштовх до переходу на святкування церковних свят за "європейським" календарем. І ця ініціатива саме знизу, від людей йде: не хочемо більше з москалями спільних свят

"Не будемо більше разом з москалями святкувати!", - заявили діти, племінники і внучка, - "будемо святкувати Різдво як всі європейці!" У тому, що підемо колядувати до хлопців у лікарню, я не сумнівалась давно. Встигнути написати сценарії, вивчити колядки - та запросто! Сценаріїв аж 3 різних написали, аби сусіднім палатам не повторювати одне й те саме. Пиріжки замовили нашим фермерам з Рокитного, пухкі, ароматні такі домашні-предомашні. Сестричка на радощах, що перед святами

16/02/2022 9-2-33-53 9-та масована атака, 2-й блекаут, 33 годин без електрики, 53 години без опалення. Принаймні, у нашому будинку. Зате дали воду, вже за 18 годин після закінчення бомбардувань. Знаю, що енергетики і комунальники, як ті фіксики, одразу після закінчення нальотів кидаються ремонтувати, налагоджувати, підключати. І вже за 6 годин почало з'являтись світло в деяких районах Києва й області. У батьків і доньки електрика була вже надвечір, у сест

"Почала підніматись до квартири пішки, бо вже час був на межі вимикання за графіком, саме дійшла до 6-го поверху - і тут електрика вирубилась! Ото аби поїхала в ліфті - застрягла б, сиділа б оце зараз, чекала б аварійку" "Мам, та не треба мені новий телефон на ДН! Та нашо мені той телефон? Якщо нема інтернету - то я й не користуюсь ним". "А ви зауважили, що вже другий день внутрішньобудинковий інтернет працює попри те, що електрика вимикається?!" "Так усі позапасались всіляки

Восьма, чи вже яка там в біса, рахунок їм погубила, масована атака. Сашко саме повертався від стоматолога, благо наша лінія метро працює під час тривоги. Каже, спішив аби додому попасти і бути разом. Це може видатися зовсім не логічним: замість пересидіти в метро, в безпеці - виходити і лізти на 9 поверх. Можливо, з точки зору сухих правил - так. Але ж це - дім. Там - я. А переживати важкі моменти разом значно легше, ми це за місяці війни добре відчули. У сестри цей

"Хрещена, а що ти робиш, коли нема електрики?" - цікавиться Богдан, мій племінник і хрещеник. О, та в мене багато всього є в запасі: мотати мотанки (це якщо вдень і ще світло); помити голову (це якщо нема бомбардувань і можна ризикнути випустити воду з ванної, яка тепер завжди тримається про запас на випадок вимкнення. Але після миття знову обов'язково наповнити ванну!); зайнятись приготуванням вечері (в налобниках), з'їсти її при свічці і піти спати. Ми, ті що зали