09.03.2022 р., середа

– Де ти була?!!! Ти волонтериш чи на кухні готуєш? Шоб мені в вісім вже була тут! - "ніжно" зустріла мене Григорівна коли я зранку повернулась з домашньої побивки з величезним коробом ланч-боксів і пластикових контейнерів, які зібрали для мене мої сусіди. Нам не вистачає невеликих ємностей, а треба передавати харчування на блокпости і в ізолятор (так, Covid, як не дивно, з початком війни не зник), то я знову кинула клич у групу нашого будинку – відгукнулась сусідка, яка колись займалась домашніми обідами і в підвалі у неї зберігались два величезних ящики ланч-боксів і одноразового посуду. Як же я люблю своїх сусідів!

"Волонтер" в розумінні Григорівни – це майже лайка.

"Та оті всякі волонтери!"

"Григорівна, ми ж теж волонтери"

"Які ж ви волонтери?!!! Ви ж повара. І ото прийшли помагає на кухні – то готуйте, а не волонерством тут займаться!" Отаке розуміння :)

Аня-старша все ще хворіє. Пише, що їй не краще, а гірше. Бідна дитина! Зіна написала, що працює (ІТ) – не прийде сьогодні, а можливо лише у п'ятницю. Ну, і то було б добре.

Ми вже розіслали запити по всіх волонтерських чатах, але підмоги нема. І тут – о диво! – Петрович приводить чоловіка: знайомтесь, кухар!!!!!! Справжній!!!!!!! Зможе працювати 2 доби через 2 доби. Неабияка допомога!!!!!!

Нас сьогодні семеро, справляємось наче б то непогано. Щоправда, з борщем трохи лажанулись: Петро кинув до 50-літрової каструлю курки, які планувались на завтрашній зелений борщ. Грім і блискавки, звісно, посипалися на голови всіх. Але ж борщ який смачний вийшов!!!! І бійці дякували окремо за борщ, і наші офіціантки, котельні, грузчики (всі ж харчуються тут).

Петро розповідає, що подзвонив йому давній знайомий (не приятель), запитав де і що робить.

– На кухні волонтериш? Класно! А я оце сиджу вдома, роботи нема

– То приходь до нас!

– А скільки платять?

– Та ніскільки, я ж кажу: волонтер!

– А-аааа, ну нє, мені це не підходить.

Петро відразу ж по розмові й видалив його з своєї телефонної книжки.