22 вересня 2022

Вертольоти медичної авіації видно з вікон нашої квартири, а також чути з офісу, бо поруч – військовий госпіталь. Влітку це був один, вряди-годи - два вертольоти. З кінця серпня – два зранку, два вдень. І це ж не просто – вертольоти. Це поранені, поранені, поранені.

І в нашій лікарні сьогодні теж поповнення. Пізно увечері дзвонить медсестра: "Привезли новеньких. Треба б кілька днів їх підгодувати. Чи зможете завтра ваші вареники зробити?".

Та звісно ж! Хай і не домашні, бо вдома от саме зараз нема сала, картоплі. Але зранку - до "Балуваної Галі", той цех, що нашої Ані батька, а вдома Сашко тим часом смажить заправку до вареників: багато цибулі на запашній домашній олії. Вкладаємо контейнери до термосумок (хай не простоюють: раз цього яхт енного сезону не працюють як холодозберігаючі, то послужать як теплозберігаючі), заїжджаємо до пані Олі на базар за малиною і вже до 12-тої роздаємо пораненим (і новоприбулій пораненій жінці) гарячі вареники.

От наче ж нічого такого, ну прожили б вони і без наших вареників, годують же тут хай і лікарняним, але добре годують. Проте так тепло стає на душі коли хоч чимось можеш допомогти!

День наступний

День попередній