28 листопада 2025

"Дякую за грудки, гарного дня" - дякую на базарі бабусю.

"Тихої ночі, дитя" - відповідає жінка.

Бажати гарного дня, тихої ночі, спокійного вечора, безпечного дня стало правилом за ці роки. Причому без якихось настанов, ррикладів, закликів, а якось само собою. Ми бажаємо гарного дня у магазинах, в внтернет-купівлях, у дописах в соцмережах, знайомим і не знайомим людям. Бо ці люди тут, з тобою пліч-о-пліч, під одними обстрілами, в тих самих блекаутах, відключеннях опалення, в болючих переживаннях за рідних на фронті, в ниючих страхах за майбутнє. Ми тут, ми не виїхали, ми живемо і підтримуємо себе, хлопців і дівчат на передовій, і навіть виїждженців (бо тим важче за нас: здалеку наше життя тут видається страшнішим, а сором за утікання - пекучішим).

"Гарного дня" і "тихої ночі" стали доя нас паролем і відгуком воєнної доби. Такі до болю щирі, що не дають призвичаїтись ось вже четвертий рік їхнього щоденного повтору, і час від часу навертають сльози.

А часом - відвертий другий відгук: і щоб усі москалі повиздихали!

Ми можемо дозволити собі бути неполіткоректрими.