04 липня 2025

Черговий масований обстріл Києва. Били всю ніч. Зруйновані будинки, магазини, кафе в різних районах, пошкоджена залізнична інфраструктура — пасажирські поїзди йдуть об’їзними маршрутами. Від пожеж небо затягло чорним димом, місто наповнив запах гару. Міська влада радить зачиняти вікна, але хто зробить це в літню спеку? Лише під ранок вітер розніс дим і запах. Пожежники, рятувальники, медики працюють без перепочинку.

Традиційно пишу друзям за кордон: «Живі. Все нормально».

Іноді це дратує чи навіть смішить: ну скільки можна хвилюватися — такі обстріли трапляються кілька разів на тиждень. Але водночас це — справжня дружня турбота.

Метро цього разу ціле, тож плани не змінюю: їду на лівий берег по квіти. До вечора мій балкон уже квітне різнобарв’ям літа. Увечері сядемо з Сашком під келих рожевого вина і просто будемо насолоджуватися життям. Поки живі.

Ніщо не вчить цінувати життя так, як постійна можливість його втратити. І саме тому хочеться жити — голосно, вперто, наперекір усьому.

день наступний

день попередній