03 квітня 2022, неділя

Четвертий день вже працюю на новій волонтерській кухні. Одне з кафе на Шота Руставелі. Готуємо і для тих воїнів, що живуть тут, в кафе, і для пакування та розвезення на блокпости, ТерО та госпіталь. Робота тут з 9 до 17, тож тепер маю можливість ночувати вдома, точніше в офісі, бо ми з Сашком і досі ночуємо на роботі, на яхтенних матрасиках.

Команда тут невелика: кілька дівчаток чистять картоплю-моркву-цибулю, вони ж- на фасуванні; на кухні- 4-5 осіб. Тож я написала своїм колегам з воєнної кухні і зараз тут, зі мною, вже працюють Паша, Наташа і Федір.





Це неймовірне відчуття плеча! Паша просто запитав: "Вам там потрібна допомога?" і вже третій день він тут. Хоча я добре знаю, що він шукає якогось офіційного працевлаштування. Наташа вже вийшла на роботу до себе в ательє ремонту одягу, клієнти є, бо купити нове зараз нема можливості, тож запит на лагодження одягу є. Але Наташа тут, з нами, бо.....

На це питання кожен має свою відповідь.

Готуємо, як каже наш шеф-кухар Пауль, як для воїнів: аби було ситно й смачно. Проте Ната (Krilata Nata) примудряється ще й вигадувати щось особливе для видачі нашим хлопцям тут, аби меню було не прісно-стандартне. То омлетик з куркою приготує, то залишки печінки підсмажить, то курку в соусі "теріякі".

Ну, а на великі порції на розвезення вже такого не намудруєш. Кулеша з пшона зі шкварками, борщ, супи, картопля, каші, курка, салати - основні наші страви.


Останні пости

Дивитися всі

З початку війни я проростаю новими й новими точками. Ворзель - це Юрка Борисов, колега по ансамблю, з яким ми знайомі довще, аніж з моїм чоловіком. Буча - це наша бухгалтер, її донька-моя хрещениця,

Вчора наш кухонний волонтерський проект закінчився. Вже більше тижня ми відчували перебої з продуктами, викручувались як могли, доварюючи все, що мали на кухні: пшеничні й пшоняні крупи, рис, макарони

Підчищаємо все, що лишилось з продуктових запасів на кухні. Бо за 4 дні наш проект "волонтерська кухня на Шота" закінчується. Всі ми мріємо про те, що тииииииждень будемо відпочивати, а там вже подиви