29 травня 2023

За травень місяць москалі обстрілювали Київ частіше аніж через день, чи то шахедами, чи то ракетами, чи й тим й іншим. Точніше буде сказати – через ніч. Навіть ті, хто не реагував раніше на тривоги (і не лише як от ми з Сашком, маю багато знайомих хто не зважає на сирени і продовжує спати вночі), зараз хочеш-не хочеш таки прокидаються щоночі, бо вікна й балкони відкриті, сирена завиває, потім за вікном немилосердно гупає й бухає. А вже ті, в кого діти, то й раніше не спали поки відбою не буде, а зараз і поготів. І за місяць такої щонічної побудки дефіцит сну накопичився. Загальний недосип дається взнаки: сестра днями в аварію потрапила, коли везла зранку дітей у школу. Каже, пів ночі не спала, потім зранку і вона, і діти роздратовані, невиспані. Ну, і впіндрюхаоась в зад попередньому водієві. Ніхто не постраждав, і машини теж майже норм, трохи пом'ялись, склали європротокол, у всіх були страховки. Але сам факт неприємний.

З'являється навіть новий міський етикет: їхати зранку у ліфті і позіхати на пару з сусідами стало майже нормою; не дзвонити зранку, хоча б до 10-тої, бо бува людина відсипається після безсонної ночі. Багато хто почав раніше вкладатись спати "аби виспатись до того як ці гади вночі прилетять". Зате запросто можна писати серед ночі, під час тривоги: як бачиш що людина "зеленіє", т.т. в мережі - можна до відбою тривоги тим часом і полистуватись. "Не спите? Як там у нас, на південних рубежах?" - це до доньки, яка винаймає будинок на околиці міста. "Ага, гучно. Наші їх збивають. ППО - боги!" "Ну, здається, відстрілялись гади, - це вже сестра, коли гуркіт за вікном стихає, повідомлень про нові пуски ракет нема. - йдемо трохи поспати. Слава нашим ППО! Спокійної ночі!"

Але цієї ночі дрони кацапські літали по усьому Києву як навіжені! Це вже 17-та атака за травень. Цього разу напад був масований, з різних напрямків, на кілька хвиль, баражируючими безпілотниками Shahed. У нас на Печерську "мопеди" пролітали зовсім поруч: звук так здалеку чути було, потім близько зовсім, потім звук змінюється - маневрує, знову віддалився. А вже десь там чутно було автоматні черги і зенітку. Потім ППО гупає. За вікнами, навіть за закритими шторами - просто феєрверки! І ще - запах чи то пороху від ППО, чи то диму від загоряння будинків (бо пабліки вже повідомляють про пожежі від падіння уламків дронів). Але оцей звук шахеда, який летить, підлітає до твого будинку і відлітає - таке вперше. Мерзенний звук.

У сестри під вікнами (на Харківському) горів будинок у приватному секторі; у внучки (вона була у свого батька, на Голосієво) - горіли верхні поверхи будинку прямо напроти її спальні.

А на ранок йду містом: кияни на роботу біжать, собак вигулюють, діти самі в школу чимчикують, все як завжди, наче тих нічних жахіть і не було. І хочеться підійти й обійняти і розцілувати кожного з них!

І цих двірників, які вже зранку встигли понамітати у дворах біло-рожеві копички каштанового цвіту.

І цих хлопців і дівчат, що виставляють мініатюрні столики й стільчики на печерських вулицях перед своїми кафе.

І цих продавчинь і пекарів у «Тітці Кларі», куди я заходжу о 8 ранку за гарячими булочками (бо щоб ці булочки випекти вони приїхали сюди на 6-ту, а тривога почалась о 1.38 і закінчилась десь о 4-тій, тобто вони не спали під час цих обстрілів як всі кияни, і не подрімали кілька годин після закінчення атаки, а прямісінько на роботу поїхали). Термінал не спрацьовує: «Спить, мабуть» - жартую я. «Після таких ночей воно й не дивно» - сміється дівчина.

І цих хлопчаків, років 8-10, що йдучи до школи на ходу жують магазинний бутерброд - певно, мама після такої ночі не встигла зробити сніданок, тицьнула гроші "по дорозі щось купите".

І цю касирку, яка терпляче чекає коли я на касі не можу згадати пін-код своєї картки, ну от начисто з голови вилетіло! «Та зараз всі такі, невиспані», - підтримує вона мене.

Кияни не просто виживають в таких умовах. Ні, ми живемо, ми жартуємо, ми сміємось над москалями.

Дякую вам, кияни, за те, що ми поруч, за те, що ми разом!

Дзузьки вони нас налякають! Ми вистоїмо!

Спить натомлене місто

Тихим, змученим сном.

Ліхтарі, як намисто,

Ще цвітуть над Дніпром.

Врешті небо спокійне

Нарешті відбій…

Як тебе не любити

Києве мій!

(Демократична Сокира)

День наступний

День попередній