28 листопада

Прийшли холоди – почались зимові турботи про тих, хто на фронті і тих, хто в лікарнях.

Хлопцям на передову (30 ОМБ і 54 ОМБ) закупили всіляких товарів для виживання: грілки самонагрівні термохімічні, спиртові міні-печі й пальники. Відправили кілька коробок окопних свічок, які позаливали колеги-волонтери у тих бляшанках, що ми з сусідами збираємо.

Новоприбулим пораненим в нашій підшефній ортопедії закупили чергові 60 банок тушонки; кілька разів привозили домашніх обідів; якісь побутові дрібниці – телефон (бо розтрощився при пораненні), картку. Ось і сьогодні побалували поранених салом,соліннями й пиріжками – для урізноманітнення пісної лікарняної їжі.

Відправили 8 коробів одягу для центру переселенців в Миоклаївській області (там в основному переселенці з Херсонської області – ніби й додому недалеко, але повернутись і жити під постійним обстрілом не кожен може)

            Відправили 3 короби книг для ВеликоОлександрівської дитячої бібліотеки Херсонської обл. Бібліотека постраждала під час окупації й подальших постійних обстрілів, але працює. Завжди будуть раді дитячим книжкам (українською мовою!).

З цією бібліотекою щемлива історія вийшла. Ледь вдалось знайти хоча б один телефіон цієї бібілотеки, який би працював (стаціонарні телефони не відповідають). Виявилось, що це приватний телефон однієї з бібліотекарок.

- А можна вислати вам на бібліотеку книжок?

-Звичайно, як добре!

Ну, далі: - А звідки дізнались, а які книжки, так, будемо вдячні, бібліотека потихеньку функціонує, але багато розібрали під час окупації (і кому то було треба???!!!), постраждала від обстрілів з лівого берега і т і.

- А Вас як звати?- Оксана.

- О! І я Оксана!

- У нас там родичі з Херсонщини. Але трохи нижче, в Комишанах. Теж Оксана, до речі.

- Та як там у них в Комишанах? Бо я ж зараз в Кривому Розі - вдалось виїхати через місяць після окупації, сину ж 17 років. Батьки остались, хату їхню обстріляли, але слава Богу самі живі лишились.

- Та й у моїх в Комишанах таке саме: теж живуть під Одесою, наїжджають час від часу додому, наглянути. Але так вже хочеться повернутись назовсім!

Отак удвох ми з тією Оксаною між Кривим Рогом і Києвом згадували нашу Херсонщину, і наші Комишани, і мою троюрідну сестру Оксану з Комишан....

І мріяли про перемогу.

день наступний

день попередній