24 квітня 2022

Паска. Світла і натхненна їду на свою кухню. Ввімкнути плиту ще не переодягаючись (вчора звечора залишила там каструлі з водою), потім поставити пасеровку, потім першу партію рису в рисоварку, потім зайнятись супом, потім курей в духовку..... Десята година - я досі одна на кухні, та й на овочах і фасовці теж нікого. Ну, там і чистити вже нема чого, у нас овочів майже не лишилось. М'яса теж нема окрім оцих замаринованих стегенець, які я сьогодні всі запечу. А на завтра - лише тушонка. З круп є рис на 2 дні і різнокаліберні макаронні вироби теж на 2 дні. Хлопці на закупках роблять все можливе і неможливе, але... Та і людей все менше і менше стає.

От вже й пів на одинадцяту - я все ще сама. Що ж, в мене вже багато чого зроблено: дві каструляки на суп киплять, пасеровка в духовці, рису вже другу рисоварку поставила. Справлюсь! Все вже звично, все знайомо. Хіба аби швидше картоплю порізати (бо вчора теж було лише двоє на овочах, почистили, але не порізали). А хлопці наші, тероборонці?! Кличу. "Та залюбки!", - удвох беруться за ножі. Третьому показую як на комбайні моркву на пасеровку порізати. Отака допомога! Дякую, хлопці!

Невдовзі з’являється Василь, координатор, і Ганця, красивенна, у вишиванці, відразу з церкви. Переодягається - і до фасування. Бо я вже дві рисоварки зварила, третя і четверта вариться.

Пообіді заходить Наташа, колега з попередньої кухні, принесла мені пасочку і крашанки. "Ти одна??!! Ну чого ж ти не сказала? Я б приїхала допомогла!", - за фартух поверх великодньої сукні і - до каструль!

Та, аби ж я зарані знала, що я буду одна. Наче ж вчора домовлялись, що Ната вихідна, а Данило й Антон працюють...

Здається, наш проект близиться до свого завершення: кухарів мало, продуктів мало.

Поки Наташа, у великодньому платті, миє каструлі й піддони, лізу в телефон аби написати в групу, що нам варто шукати ще кухарів. "Буду з вами чесною: кухарів знайти не можемо, - пише в групі координатор нашого проекту. - У нас в мережі 16 ресторанів, з усього персоналу менше десяти кухарів долучились до волонтерського проекту. У більшості людей бажання волонтерити не було і не буде. Тому наша волонтерська кухня буде працювати до 1 травня. Можливо, продовжимо в іншому форматі".

Мої відчуття мене не підвели. Отож, працюємо ще тиждень. Потім - велииииикий відпочинок. А там - побачимо. Бо і я, і Ната, і ще кілька колег - саме з тих людей, які готові волонтерити.

Як сказав Сашко: "ну, ти ж не всидиш".



Останні пости

Дивитися всі

Мабуть, я знову переоцінила себе. Тиждень тому, після провідування поранених, зайшла на наш Печерський базар за овочами і … не змогла не поділитись з продавчинею Олею. Про хлопців, звісно. Про те, що

«Оксанко, як Ви? В якомусь проекті зараз, десь допомагаєте? Я щось не знаю куди себе приткнути. І роботу кидати не можна, а користі від мене там мало» - це від Ані-старшої. «Приглядаюсь до всього – ал

«Щось чути від наших?» - цікавимось ми одна в одної кожного разу як бачимось чи листуємось. Ми – це ті, хто лишився тут, в безпеці. Наші – це ті з нашої кухонної команди, які зараз на фронті. Ми дуже