22-23 квітня 2022

Перед Паскою якраз випали мені два вихідні дні: мала можливість спокійно, без метушні, зайнятися розписуванням писанок. Сім десятків. Вже не пригадаю скільки писанок я розписувала минулих років. Теж багато. Бо ж традиційно збирались на Паску у нас. А зараз сім'я далеко: сестра з дітьми в Чернівцях, донька з внучкою - у Вільнюсі, батьки вже вдома, повернулись з евакуації, але на поїздку до них витрачати паливо не розумно і не економно в нинішні часи.

Проте я розписую яйця. Для моєї родини. Великої родини. Яку я оце вже два місяці годую. Нехай я не бачила їх, ми навіть не знайомі. Але я називаю їх "моїми хлопцями і дівчатами". І ті 500 чоловік, для яких готувала на попередній кухні, у перший місяць війни. І ці 240 чоловік, яких годую зараз, у другий місяць війни. І ті, яких годує хтось інший. Але вони усі, ми усі - родина.

Тож розписую візерунками писанки для моєї великої родини.

Ще три десятка крашанок принесли сусідки. І ще півтора десятка пасочок, і домашніх, і магазинах.


Оте все загрузили в машину і відвезли на кухню. А там ще сестричка організувала 80 пасочок! І ще сотню крашанок зробила кухар з Подільського ресторану нашої мережі.

А Ната, наша невтомна Ната, у суботу затіяла випікання пасочок.

"Мене тут нема. Я сьогодні вихідна і займаюсь лише пасочками!", - попередила нас.

І збиває, замішує, обсушує, притрушує, укутує, погладжує, щебече до тіста і до майбутніх пасочок.

Намагаюсь якнайшвидше запекти 6 піддонів курки й кілька піддонів пасеровки, аби звільнити духовку для Натиних пасочок.



Я не перестаю дивуватись Натиному оптимізму, її активності, її силі. Вона може зготувати з нічого сніданок нашим хлопцям і дівчатам, її не лякає відсутність якогось інгредієнту: нема сметани - візьмемо соус блю-чіз, яким забитий холодильник цієї кухні; нема з чого готувати - беремо тушонку і пшеничну кашу; нема м'ясорубки - ріжемо м'ясо дрібненько. Ната невтомно кружляє по кухні, встигаючи все: там помішати, тут порізати, поставити в духовку, відкрити кришку, змішати овочі, полити, посолити. Вона жартує не лише з нами, але й з куркою у духовці!

Отак і з пасочками зараз: "Ви маєте вдатися, мої маленькі, мої смачненькі!" промовляє вона. І таки так - пасочки піднімаються, рум'яняться і пахнуть на всю кухню!


Ната ще трохи чаклує над ними з пензликом і двома мисочками і ось вони, пасочки для бійців!


Завтра зранку і пасочки, і писанки, і крашанки роз'їдуться разом з нашими фасованими обідами до хлопців і дівчат.

Христос воскрес!



Останні пости

Дивитися всі

Мабуть, я знову переоцінила себе. Тиждень тому, після провідування поранених, зайшла на наш Печерський базар за овочами і … не змогла не поділитись з продавчинею Олею. Про хлопців, звісно. Про те, що

«Оксанко, як Ви? В якомусь проекті зараз, десь допомагаєте? Я щось не знаю куди себе приткнути. І роботу кидати не можна, а користі від мене там мало» - це від Ані-старшої. «Приглядаюсь до всього – ал

«Щось чути від наших?» - цікавимось ми одна в одної кожного разу як бачимось чи листуємось. Ми – це ті, хто лишився тут, в безпеці. Наші – це ті з нашої кухонної команди, які зараз на фронті. Ми дуже