22 березня 2023

В суботу заховали зимові речі: теплі спортивні штани, які купила восени собі й Сашку в очікуванні страшної зими, ми вдягнули всього лиш 2 дні - в блекаут. Зимову куртку цієї зими взагалі не вдягала, навіть в блекаут, навіть у квартирі.

У неділю прибрала свічки з кімнат і кухні, склала на своє місце у шафку. Адже світло не вимикають вже більше місяця. Підвісний ліхтар у ванній і світлодіодні гірлянди у вітальні ще поки лишили. графік відключень теж ще висить на холодильнику.

Потроху намагаюсь використовувати консерви, розтикані по усіх шпаринах вдома й на роботі. За зиму всі ці квасолі, тушонки, рибні консерви, макарони, закуплені в очікуванні страшної зими без газу, світла й води, так і не використовувались: газ був, вода не завжди, але була, готувати можна було, тому все лишалось "на гірші часи".

І лиш котячі консерви продовжуємо закуповувати в запас!

В понеділок передала колегам-волонтерам пакет зібраних сусідами бляшанок для окопних свічок - останній на цей сезон.

Це ще не кінець війни. Не кінець ракетних обстрілів, не кінець ризикам знову залишитись без електрики, без води. Не кінець тривогам за хлопців і дівчат на фронті, за наших родичів і друзів у прифронтових зонах.

Це всього лиш кінець першого зимового сезону війни. І ми його пережили. І стали сильніші. Адже все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими.

Ми переможемо, ми відродимось. Але ми завжди впізнаємо одне одного. Ті, хто пережив цю війну тут, у країні. Той, хто буде як і ти, здригатиметься коли замовкає холодильник. Бо це перша ознака, що, певно, вимкнулась електрика. Той, хто завжди триматиме чайник повним. Бо запас питної води має бути в домі завжди, в усіх можливих ємностях. На випадок її зникнення. Той, хто при перших повідомленнях в інтернеті про виліт москальських літаків з ракетами, кидатиметься аби вимити голову в умивальнику. Бо від моменту вильоту з московії до прильоту до Києва й обстрілу є щонайменше хвилин 30, за цей час можна й помити і навіть висушити. А під час обстрілу, а ще більше - після, можливе пошкодження енергетичної інфраструктури, вимкнення води. І хто його зна коли з'явиться ближча можливість помити голову. Той, хто вміє помитись в умивальнику і біде. Бо ванна тримається постійно набраною на випадок вимкнення електрики й водопостачання. Той, хто не буде надавати особливої уваги терміну придатності продуктів. Бо в перші тижні війни, коли полиці магазинів спорожніли, і в часи блекаутів і просто планових відключень, коли холодильники не працювали і по 12 годин, і по 24, і по 52, ніхто на той термін уваги не звертав. І всі вижили. Той, хто ніколи не пожаліється, що вимкнули світло "аж на 2 години". Бо пережив планові відключення "всього лиш по 4 години", чи екстрені відключення "всього лиш 13 годин", чи блекаут "всього лиш 2 доби". Той, хто ніколи не буде ремствувати на непрацюючий ліфт. Бо бігав вгору вниз по кілька разів на день, і то не лише налегку, а часом і з продуктами, з водою. Той, кому не потрібно роз'яснювати "ми зараз у сірій зоні. Біла в нашій групі починається за 1,5 години".

Ми завжди впізнаємо одне одного.

День наступний

День попередній