20 квітня 2025

Святкуємо Великдень разом з нашими захисниками.

Наші барвисті писанки, веселі посмішки і щира вдячність - тим захисникам, хто зустрічає Великдень на лікарняних ліжках.

Дівчатка з "Веснянки" напередодні у четвер допомагали розписувати писанки. Сусіди теж принесли свої крашанки, консервацію, фінансову допомогу у фонд. Закупила всього традиційного, великоднього: домашні ковбаски, кров'янку, паски.

І сьогодні зранку ми з Катею й Танею початували поранених.

Дякую, небайдужі сусіди, усім, хто допоміг сьогодні пригостити поранених з ортопедії, якими опікуємось разом ось вже майже 3 роки. Дякую Євгенії Іванівні, Тетяні, Валентині, Люді за крашанки. Дякую Ані, Олі, Юлі, Тані, Лєні, Ірі, Люді, Надії, Наташі, усім-усім небайдужим сусідам за надійну регулярну фінансову підтримку цієї допомоги!

Сусіди часто запитують чи я, дівчатка, племінники й діти, які ходимо в лікарню не ніяковіють, не страхаються. От зовсім ні. Навіть на Різдво і попередні роки і цей з дітьми ходили (племінники і сусідські діти), то теж не було ніякого переляку чи ще що. Здається, покоління росте і справді до реалій війни звикле. Чи то на жаль, чи то добре - хто зна, але так є.

Дівчатка страшенно задоволені, що можуть чимось допомагати. І ті, що приходили у четвер писанки розписувати, і ті, що були в лікарні. Вони ж студентки, фінансово не в змозі допомагати, а отак, справами - залюбки.

Так само як і мої сусідки, які теж і фінансово допомагають, і чим можуть: крашанки, пироги, огірки, постіль раніше збирали, одяг і всяке таке. То розказують, що їм їхні подружки-пенсіонерки з інших будинків заздрять тому, що мають таку можливість долучитись до допомоги ЗСУ. Саме посильної для іншого віку, їхнього соціального стану. І сусідки цим так пишатися, відчувають, що вони теж щось роблять для перемоги, що вони потрібні.

Такий собі вийшов у мене проект "два в одному" :)))))

день наступний

день попередній