19.03.2022 р., субота

За неповних два дні вдома я відновилась майже повністю!!! Хоча перший день, після ванної, сніданку (не пересоленого, смачного, не прісного, зі спеціями, приготованого Сашком) я лягла і думала, що не зможу встати кілька днів. Але вже наступного ранку відчула приплив сил! Хоч і мінус 6 кг за 2 тижні, але м'язи, мабуть, накачались непогано!

Сьогодні зранку була хвилина слабкодухості, так хотілось сказати, що я ще трохи хвора, що побуду ще день вдома. Допомогли і Борисов (з яким домовились, що він сьогодні приходить до нас на кухню), і Аня-молодша (яку треба було змінити і відпустити додому, вона зовсім знесилена вже).

На блок-посту хлопці на моє: «Я на кухні працюю. Я вас годую» спокійно пропускають мене як свою: «Проходьте, приходьте, дякуємо!».

Та це я вам, хлопці, маю дякувати!

На вході в корпус Гриць і Міша, грузчики, вітали мене: «О, Вас не було, то тут і порядку не було». Приємно, шо й казати.

І своїх приємно зустріти. Перевдягаюсь, вчитуюсь в меню, оцінюю за що братись. Сніданок щойно роздали, беремось до обіду. Ну, ясна річ, каша – за мною. Дрібнесенька пшенична. Аби не доводилось її так пересолювати (як на мій смак), то навіть досить смачна кашка.


Юрка Борисов вливається в колектив, наче тут з нами вже не один день працює. Як він мені колись порадив: «Якщо хочеш вчитись фігурному катанню – забудь все, чому тебе вчили на Веснянці", так і я йому сьогодні: «забудь усе, як ви там на кухні своєї крутої школи готували». Бо у нас тут і техніка не нова, і таргани, і головне – ніякої організації командної роботи. І те, до чого ми за ці два з лишком тижні дійшли, коли більш-менш розподілилися між собою обов'язки, скоріше інтуїтивно, аніж усвідомлено, це наше досягнення!





Під кінець дня приходить чутка, що від завтра будемо готувати не на 500, а на 750 чоловік. Уф, може це більше часу на приготування йде, але точно більше каструль, більше часу на роздачу і головне – інші пропорції. Хоча я вже знаю скільки води в котлі і скільки сухої крупи в каструлі має бути. На 500 чоловік. А на 750 треба буде вимірювати заново, причому це ж робиться все «на око», а не якимись вимірюваннями. Що ж, будемо вчитись.

Підготували усе на ранок, я закрила кухню, вже вляглась, як прийшла Григорівна з вісткою, що на сніданок ще поповнення не буде, готуємо звичні 500 порцій. А на обід – подивимось.

Останні пости

Дивитися всі

З початку війни я проростаю новими й новими точками. Ворзель - це Юрка Борисов, колега по ансамблю, з яким ми знайомі довще, аніж з моїм чоловіком. Буча - це наша бухгалтер, її донька-моя хрещениця,

Вчора наш кухонний волонтерський проект закінчився. Вже більше тижня ми відчували перебої з продуктами, викручувались як могли, доварюючи все, що мали на кухні: пшеничні й пшоняні крупи, рис, макарони

Підчищаємо все, що лишилось з продуктових запасів на кухні. Бо за 4 дні наш проект "волонтерська кухня на Шота" закінчується. Всі ми мріємо про те, що тииииииждень будемо відпочивати, а там вже подиви