17 жовтня 2025

Трамп знову зненацька провів телефонну розмову з путіним. Знову пішов у нього на поводу, знову відклав санкції проти росії, знову відклав надання Україні Томагавків.

Українців це вже майже не здивувало. Та й Європейців теж. Нікчемність та безсилість американського лідера видна всьому світу, можливо за виключенням самої Америки. Бо ж обрати таку ницість вдруге - це не випадковість, це усвідомлений вибір американців. Треба змиритись з тим, що вони - отакі.

За ці 4 роки повномасштабної війни ми навчились розраховувати саме на себе. На свої сили. На свою волю. Так допомогу від партнерів - суттєва без неї ми б точно не втримались всі ці 4 роки. проте ця допомога йде з такою клятою обережністю і повільністю, що нам треба ще окремо мати витримку аби не розчаровуватись.

Європа і США - беззаперечно на нашому боці. Але якщо подивитися на хронологію їхніх рішень, складається інше враження — вони стоять поруч, обережно дивлячись, щоб не зробити крок занадто близько.

Поки дипломати узгоджують формулювання «глибоке занепокоєння» і «ми не можемо бути втягнутими у війну», — українці платять за ці обережні формулювання життям.

Як рухалися «червоні лінії» Заходу

Період / Рік	Що дозволено	Що залишалося під забороною	Офіційний аргумент Заходу
Початок 2022	Гуманітарка, бронежилети, Javelin	Летальна наступальна зброя	«Ми не сторона війни»
Літо 2022	HIMARS, артилерія, бронетехніка	Танки	«Танки = ескалація»
Початок 2023	Leopard, Abrams, Patriot	Авіація	«Літаки — це вже втручання»
Кінець 2023 – 2024	F-16, системне переозброєння	Удари по РФ західною зброєю	«Захищайтесь, але не атакуйте Росію»
2024 → тепер	Дозвіл бити по військових цілях у РФ (частково)	Taurus / ATACMS без обмежень	«Ми не хочемо прямої конфронтації»

Для Заходу ця війна — геополітичний виклик. Для України — питання виживання.

Вони мають розкіш обережності. Ми — ні. Кожна «пауза на обговорення» — це наші втрати. Кожне рішення, ухвалене на пів року пізніше, — це ще одна вирішальна битва, програна не через відсутність волі, а через відкладену допомогу.

І найбільше ранить навіть не затримка зброї — а відчуття, що нам допомагають рівно настільки, щоб ми не програли, але не настільки, щоб швидко перемогли. І це — не лише політичне питання. Це питання довіри, яку відновлювати значно складніше, ніж постачати зброю.

Станом на зараз Європа та Америка дають зброю, завдяки якій ми вистояли.

Але довіра — це не тільки що ти даєш. Це — коли.

Запізнення танків коштувало нам Бахмута. Запізнення літаків — нашого неба. Запізнення ATACMS і Taurus — це питання: що буде наступним?

день наступний

день попередній