18 грудня 2022

16/02/2022

9-2-33-53

9-та масована атака, 2-й блекаут, 33 годин без електрики, 53 години без опалення. Принаймні, у нашому будинку.

Зате дали воду, вже за 18 годин після закінчення бомбардувань.

Знаю, що енергетики і комунальники, як ті фіксики,  одразу після закінчення нальотів кидаються ремонтувати, налагоджувати, підключати.  І вже за 6 годин почало з'являтись світло в деяких районах Києва й області. У батьків і доньки електрика була вже надвечір, у сестри відновили вночі.

Але у нас на Печерську, певно, якийсь складний випадок. Та ми з сусідами зберігаємо спокій: маємо газ, маємо воду (навіть гаряча з'явилась), надворі - +1.

Вдень замішую тісто на миколайчики: війна війною, а Миколай до наших дітей прийде! Йду до сусідки - у неї плита газова. Випікаю поки видно, але темніє рано, та й туман за вікном, тож останні два дека вже допікаю в налобнику.

Друзі з інших районів, у яких вже давно є й електрика, і тепло,  запрошують до себе. Але....  Важко сформулювати чому саме ти не можеш поїхати з дому допоки тут нема електрики, тепла, зв'язку. На думку увесь час приходить одна картина. Так, не лише дім вростає корінням у свою землю. Ми самі зрослися з ним. Ми не можемо кинути його, коли йому погано. Доки не запрацюють усі будинкові комунікації, поїхати зі свого будинку - це як кинути того ж самого кота чи собаку.

Отак гартуються кияни.

Які ж недолугі ті маскалі!!!! Вони думали озлобити нас, залякати? А натомість це нас лише ще більше об'єднало, зробило нас менш вразливими. Тепер ми знаємо, що 33 години без світла, 53 години без опалення, 18 годин без води - це зовсім не так страшно як нам всім здавалось раніш.

Щоправда, за бортом було плюс 1.

І поруч - теплі, добрі сусіди, які й підзарядили, й підтримали.

Дякую вам, мої сусіди, ви неймовірні!

Дякую вам, наші вірні друзі!

Дякую вам, енергетики і комунальники!

Дякую тобі, мій коханий!

День наступний

День попередній